Степан Босий - Песик Розалька, Степан Босий

Песик Розалька пам'ятає ще як її купили в хазяїнів її людські пани. Вона ще тоді була маленьким песинятко і дуже боялась людей. Своїх мама і тато вже забула, адже вона вже підростає і стає великою, серйозною собакою. Її пани жили в великому домі, і посилили її там же в маленькій гарній будці під кріслами. Їсти їй давали не якісь кістки, як іншим собакам, а собачий корм, і то ще не все, її кожен вечір і ранок водили люди на прогулянку, діти бавились з нею, вчили ставати на задні лапки, пригати до них на ліжко, і дуже її любили. Кожен тиждень Розальку купали в ванні,  і сушили феном. Отак жила собачка в людській сім'ї, і воля без собачого корму  і ванни була їй непотрібна, вона насолоджувалась життям, розкішшю в якій виросла.

Часто Розальку возили на ставок, заносили в воду і кидали туда. Тоді наш песик показував який він плавець, і пособачому плаваючи випливав з ставка. І всі були щасливі і сміялися, який гарний пес Розалька.

Але одного разу молодший людський сім'янин її копнув, бо та коли була мокра з ванни обтрусила його водою з шерсті. Розалька дуже обідилась і сховалась в будку свою, і думала що їй робити. Тоді вона , коли людська сім'я пішла на роботу, тихенько вийшла з будинку, і через недокінця закриту фіртку вибігла і втікла з дому. 

Вона гуляла по містечку і думала де тепер без людей їй взяти корм. І тут вона побачила вуличного котика, тай думає, поспитається в котика, де взяти корм, бо проголодалась за пів дня на волі.  І як  Розалька підійшла до котика і спитала його де взяти корм, то той в відповідь як засичав і вдарив по носі лапкою Розальку , і втік.

Отак наш песик сидів голодний до самого вечора і незнав шо робити. Аж тут дивиться, а людська сім'я бігає і шукає її по всьому містечку. Бігає і кличе: Розалька, Розалька де ти. І наш песик розчулився і кинувся до своїх панів- людей.

Ті побачили Розальку і обнімали свого песика, щасливі шо знайшовся їх тепер вже молодший, новий член сім'ї. І ніхто Розальку більше не копав за провини, а любив і бавився з Розалькою, і все  Розальці пробачали, бо вона тепер в свому домі нарівні з людською сім'єю.

Кінець