Рене Генон - Криза сучасного світу, Рене Генон

Сучасний світ є, відтак, запереченням традиційної та надлюдської істини.

Рене Ґенон. «Криза сучасного світу»

Твір «Криза сучасного світу» відомого французького мислителя Рене Ґенона (1886–1951) належить до числа рідкісних інтелектуальних шедеврів XX століття. Це свого роду стислий програмний маніфест інтегрального традиціоналізму — нонконформістської течії мислителів-практиків, засновником якої по праву вважається Р. Ґенон. Її послідовників об’єднує визнання базових принципів, серед яких: існування споконвічної мудрості, довічних надлюдських й універсальних істин, які є джерелом як для Примордіальної Традиції, так і всіх наступних головних історичних традицій[1]. Сутнісні положення традиції викладені в її метафізичній доктрині і в подальшому застосовуються традиційними науками. Попри невеликий обсяг, «Криза сучасного світу» вражає і захоплює своєю масштабною спробою подивитись на стан сучасного світу максимально відверто та всебічно, з незвичного, навіть для багатьох освічених читачів, ракурсу.

Книга побачила світ у 1927 році. На той час Р. Ґенон був не тільки відомим автором низки творів (наприклад, «Загальний вступ у дослідження доктрин індуїзму», 1921; «Теософія: історія однієї псевдорелігії», 1921; «Схід і Захід», 1924; «Езотеризм Данте», 1925), а й єпископом Гностичної церкви, суфієм на ім’я Абд аль-Вагід Яг’я. Він також мав досвід спілкування з різними окультними організаціями, таємничими індусами, співпрацював із католицькими колами, читав лекції і давав приватні заняття, друкувався у кількох періодичних виданнях і нетривалий час був засновником власного журналу. Ще Ґенон встигає порвати зв’язки з академічним середовищем і втратити надії на будь-яку з ним співпрацю. Тобто автор «Кризи сучасного світу» — зріла і досвідчена людина, якій є що оприлюднити.

Вже сама назва твору покликана повідомити читачу про те, що Р. Ґенон не належить до беззастережних апологетів сучасності або її байдужих реципієнтів, ім’я яким легіон. І водночас його критика нетипова. Вона істотно відрізняється від інших, добре відомих спроб світського критичного розтину сучасного світу: від творів Фрідріха Ніцше (сучасника Ґенона), до текстів Мартіна Гайдеґера, Ганса Йонаса (наших сучасників) або навіть Джона Зерзана (ще нашого сучасника). Не в останню чергу тому, що її автор звертається до традиційних світоглядних засад sanātana dharma, більш відомої у нас як індуїзм, та інших давніх традиційних знань. Завдяки такому підходу, виклад Ґенона власне й отримує незіставно ширші смислові та часові горизонти, а відтак глибше розуміння симптоматики хвороб сучасного світу.

Хоча «Криза сучасного світу» — цікавий і захопливий текст, він вимагає від читача вдумливості, обізнаності і відкритості не тільки до світської і релігійної філософії й історії з центром в Європі, а і до східної традиційної думки та знання, яке академічна наука називає езотеричним. Твір не містить бібліографії, в ньому майже відсутні цитати, нечисленні примітки автора часто полемічні, відсилають до інших його робіт або до різних аспектів традиційного знання, інколи зустрічається специфічна термінологія, натомість звичні терміни отримують незвичне розуміння. Щоб зорієнтувати читача у непересічному в багатьох відношеннях тексті, дозволю собі стисло окреслити його ідейну канву.

Сучасна людина, за Р. Ґеноном, живе в добу калі-юґи, останнього з чотирьох періодів людського циклу, який вважається найдеградованішим етапом у розвитку людства, поступовим відпадінням від надлюдської Істини. Тут він солідаризується з традиційними доктринами: як індуїстською, так і давньогрецькою[2]. І в цьому полягає одна з кардинальних розбіжностей Ґенона з домінантною установкою сучасної науки на дарвіністську теорію еволюції. Він показує, що сучасний світ — результат тривалого і процесу, який розпочався з появи калі-юґи понад шість тисячоліть тому[3]. Будучи своєрідним метапараметром, вона триває і досі. Наступна віха — це VI ст. до н.е. У цей час, згідно з Ґеноном, відбулися непоправні зміни у житті майже усіх народів на Землі, завдяки чому виникає світська (профанна) історія і з’являються витоки сучасності[4]. Пізніше, у середньовічній Європі, була здійснена спроба своєрідної трансформації деградуючого світу на засадах християнської традиції. Вона тривала майже п’ятсот років: від часів царювання імператора Карла Великого (роки життя 747–814) — до початку XIV ст. Після чого з’являються витоки сучасної кризи і формується сучасний світ у всій своїй повноті відпадіння від споконвічних Першопринципів. За образним (символічним) висловленням Ґенона, людина відвернулась від Неба задля підкорення землі. Відродження і Реформація — «перші великі прояви суто сучасного духу».

Сучасний антитрадиційний світ, а це насамперед Західна Європа і Північна Америка (або ж Захід, західна цивілізація), — антиієрархічний, матеріалістичний, антиметафізичний, індивідуалістичний, зорієнтований на кількісні параметри й органи відчуття людини, та підпорядкований технічному прогресу. Йому властива не тільки дедалі зростаюча швидкість занепадницьких процесів, а і ціннісно-смислова експансія в просторі. Чинити опір профанному і діяльнісному Заходу здатний споглядальний Схід (насамперед метафізично орієнтована Індія), де, як вважає Ґенон, знаходиться центр споконвічної Традиції та зберігається її дух. Поодинокі острівці опору перебувають і на самому Заході. Опір на Заході може перетворитися на реставрацію сутнісно середньовічного християнства, яка передбачає адаптаційне запозичення втраченого з інших традицій і відновлення взаєморозуміння зі Сходом. У результаті, сучасне протистояння Схід — Захід перестане існувати. Здійснити таке перетворення повинна еліта. Саме на останню, як виключно інтелектуальну[5], покладає свої надії автор.

Нині, як «Криза сучасного світу», так й інші твори Рене Ґенона залишаються маловідомими широкій вітчизняній читацькій аудиторії, зазвичай їх не вивчають у вищих навчальних закладах, до них не звертаються впливові засоби масової інформації, як і не згадують політики. Таке своєрідне замовчування та ігнорування інтелектуальної спадщини відомого французького мислителя дещо нагадує недалеке радянське минуле, коли сучасна світова література могла перебувати під гласною або негласною офіційною забороною.

У цей же час в Україні вже не одне десятиліття зростає коло однодумців і шанувальників французького мислителя, а традиціоналістичні ідеї формують середовище тих, хто свідомо не сприймає засади сучасного світу. Поступово з’являється запит і на появу ключових текстів мислителів-традиціоналістів українською мовою, що, у свою чергу, в перспективі сприятиме подоланню провінційного стану вітчизняних