Христина Лі Герман - Сьогодні тане сніг, Христина Лі Герман

— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу тебе! Йди! — По грудях руками б'є. Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя твоє зруйную. Я нічого не можу тепер. Одна... Сама. Просто йди! Благаю, йди!!" Дивлюся у вічі, а вони не пусті, не сліпі вони для мене. Все в них і нічого одночасно. Весь світ, всі тіні і світло все — у погляді сліпої дівчинки. За ним тягне слова, які шепотом лягають на ніжні вуста: — Тепер я стану твоїми очима... ~ безкоштовно у процесі написання; ~ сліпа героїня і вольовий мужчина; ~ надемоційно і чуттєво.