Айрін Айс - Непорозуміння, Айрін Айс

Олександра почала життя з чистого аркуша. Їй вдалося втекти із пекла, однак страхи минулого не покидають дівчину. Здавалося що нова робота це маленький крок до тихого спокійного життя, однак низка випадковостей призводить до непорозумінь із босом. Тепер нестерпний власник не дає вільно дихати і робить все для того аби позбутися дівчини. Що ж станеться, якщо дві протилежності зіткнуться в двобої? Чи зможуть два самотніх серця покохати одне одного? У даному тексті є: ненормативна лексика, відверті сцени, герой бабій, наївна добра дівчина зі зламаними крилами, колишній хлопець - сталкер зі своєю шизою.

Розділ 1

Олександра Лісовська

Старий знайомий або як влаштуватися на роботу

Нерви на межі. Руки так і тягнуться до рота. Якби могла б то одразу ж сгризла б свій власноруч зроблений манікюр. Але на щастя розуму вистачає на розуміння того що обгризені нігті ніяк не зроблять мене рентабельною, привабливою панянкою. 

Для мене стало справжнім відкриттям та здивуванням, що на посаду помічника головного архітектора буде така величезна кількість бажаючих людей. Чоловіки, жінки різного віку, соціального статусу та навіть національності.

Хол приймальні забитий людьми. Нема де й кроку ступити. Дихати важко. Дуже спекотно. Правду кажуть що чим менше народу тим більше кисню. Зараз би ковток свіжого повітря. Суміш запахів, а саме людського поту та різних парфумів викликає нездужання та нудоту. Наскільки мене ще вистачить не знаю, але сидітиму до кінця.

Мені дуже потрібна ця робота. Я вчіплюся за неї руками та ногами, а якщо потрібно буде то й зубами теж. Ось тільки мої шанси невеликі, адже бажаючих неймовірно багато і ймовірність того, що візьмуть на цю посаду саме мене дорівнює практично нулю. Але я не впадаю у відчай, не втрачаю надії і продовжую терпляче чекати своєї черги. Деякі морально не витримують напруги, конкуренції і залишають співбесіду, так і не дочекавшись зустрічі з наймачем. Це не може не тішити адже ймовірність мого найму зростає.

Поруч дівчина постійно вдосконалювала свій макіяж. Хоча що там було поправляти неясно і так бездоганний, нема до чого причепитися. Брюнетка вирядилася точно не влаштовуватися на роботу, а як мінімум спокусити роботодавця. Груди ось ось вистрибнуть з надто відвертого декольте, а довжина спідниці явно хоче бути довшою. Хоча хто я така щоб судити. Може керівнику така поведінка  сподобається та її візьмуть на посаду помічника.

- Мармеладна Олена! - прогриміло чиєсь ім'я. Поруч дівчина різко піднялася, недбало покидавши косметику в сумку і вирушила за секретарем.

А може, Мармеладна Олена прийде архітекторові до смаку. Настрій нижче за плінтус.
Після дівчини моя черга. Що б не трапилося, але я не збираюся вішатися на майбутнього боса і демонструвати всі свої принади як пані Мармеладна. Я прийшла працювати, а не шашні крутити. До того ж зараз це останнє, чого б я захотіла. Не минуло й п'яти хвилин, як солодка брюнетка вискочила з приймального кабінету голосно грюкнувши дверима і закричала щосили: - Хааам!

Зваблення не вдалося. Цей факт трохи підбадьорює, адже це означає, що і справді шукають не видатні параметри і миле личко, а дійсно хорошого виконавчого працівника. Чому б не я? Повинна ж мені нарешті посміхнутися доля.

- Олександра Лісовська? - Ну ось моя черга. На тремтячих ногах слідую за секретарем. Жахливо нервую, руки зачепила в замок, щоб приховати тремтіння. Якщо так і далі піде, то не встигну й слова вимовити як опинюся за дверима компанії. Ну ж бо, Олександро, зберись!

Секретар гарна дівчина, але явно з завищеною самооцінкою. На всіх охочих до роботи вона дивилися зверхньо та зневажливо. Дівчина постукала у двері головного архітектора. Після короткого "увійдіть", відчинила двері ширше і буквально впхнула мене в кабінет. Якщо мені пощастить працювати в «Будіндасті», то з цією «милою» дівчиною подружками ми явно не будемо. 

Перед очима величезний кабінет зі смаком облаштований та добре освітлений. За довгим столом, на якому хаотично розкидані креслення та документи сидить приємний на вигляд чоловік. Років так тридцяти з хвостиком. Весь цей час він явно шукав якісь важливі папери на столі. Як тільки чоловік підняв голову, чіпко схопився поглядом за моє тіло і обличчя. Якщо він продовжить так вирячатися, то дірку в мені пропалить.

- Лісовська Олександра!? - запитав чоловік дивлячись у моє резюме.

Що він читати не вміє? Там же все чітко та ясно вказано. Може Мармеладна не дарма втекла? А я вже подумала Бог зна що на бідну дівчину. Може причина в божевільному наймачі?

- Сашко, невже це ти? - Чоловік зірвався зі свого крісла і стиснув мене у своїх медвежих обіймах.
   
- Пустіть… розчавите! - жалібно пропищала, намагаючись виплутатися з чужих рук.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍