чукотська казка - Дві сестри, чукотська казка

Жили три брати і дві сестри. Пішли сестри в тундру по ягоди. Старша сестра морошку бере, а молодша сестра на всі боки поглядає.

– Поглянь, сестро,– каже молодша,– щось маленьке, як комар, ворушиться в сопках.

Старша сестра відповіла:

– Збирай ягоди, це в тебе порошинка на віях.

– Поглянь, сестро,– знову сказала молодша,– комар став завбільшки як птах.

Старша сестра подумала, що молодша лінується і не хоче збирати ягоди, то й розсердилась на неї.

– Поглянь, сестро,– каже тим часом молодша, – комар став завбільшки як собака!

Але старша сестра навіть не подивилася в той бік.

Молодша знову каже:

– Ой, ой! Комар уже завбільшки як яранга!..

Розсердилася старша сестра і прогнала молодшу додому. Залишилася сама. Зненацька комар, що став завбільшки як яранга – це був злий чорт,– погукав її:

– А йди-но сюди, красуне!

– Мені ніколи! – відповіла дівчина.

– Іди зі мною, або я тебе вб’ю.

Пішла дівчина з келе. Приходять вони в сопки. Відчинив келе сопку, а там стоїть велика яранга. Він і питає:

– Чим тебе вдома годували?

– Китом! – каже дівчина.

Пішов келе по кита і сказав щось великому каменю. Піднявся камінь і закрив вхід у кам’яну ярангу.

...Ходять три брати по тундрі, шукають свою сестру. Почула вона їхні голоси і почала кричати. Почули брати сестрин голос, підбігли до скелі, та ніяк не можуть одвалити камінь, а сестра ніяк не може згадати слів келе.

Принесли брати жертву – оленя й собаку, і камінь сам одвалився від скелі. Виплюнув один із братів тютюнову жуйку в кабицю і забув про це. Узяли брати сестру й побігли.

Прибігли на берег моря, сіл.и в байдару й поїхали додому.

Приносить келе кита додому. Запалив вогнище. А жуйка писнула:

– Ой, я ж зовсім згорю!

Кинувся келе шукати дівчину, побачив жуйку і спитав у неї:

– Ти звідки?

– Мене кинув тут один із братів, які припливли морем по свою сестру!

Жбурнув келе жуйку в вогонь, а сам побіг на берег моря. Побачив байдару і кинув свого язика, як аркана,– мало байдару не перевернув.

Ударили брати веслом по язику, й онімів язик у келе. Тоді вони підпливли до берега, сховалися за скелю й розвели вогонь.

Підкрався до них келе, хотів злизнути дівчину з-під скелі, та попав язиком у полум’я. Спалахнув язик, а за ним і сам келе – згорів, як комар.