білоруська казка - Правда і Кривда, білоруська казка

Почнемо казку, а не казку, так приказку, казка буде завтра після обіду, під’ївши м’якого хліба.

Були собі два хлопці: один звався Кривда, а другий Правда. І ходили вони на заробітки. Правда просить хліба, а Кривда краде. У Правди хліба нема, а в Кривди повна скриня. Одного разу завели вони поміж собою сварку, як жити.

Кривда каже:

– Кривдою краще жити!

А Правда каже:

– Ні, правдою ліпше жити!

– От ходімо дорогою, кого зустрінемо, у того і спитаємо, як краще жити – правдою чи кривдою?

Ішли, ішли і бачать – на полі пасе дід овечок.

– Ходімо до нього, запитаємо!

Приходять до діда.

– Добрий день, діду! І скажіть ви нам, як краще жити: правдою чи кривдою?

Дід подумав, подумав, підняв очі догори й каже:

– Кривдою ліпше жити, бо правдою тепер не проживеш. Кривдою хутчіше що-небудь украдеш: або в пана лісу, або хліба вкрадеш. А правдою де що візьмеш?

Правда каже:

– Ні, неправду, діду, кажете! Правдою ліпше жити. Ходімо, Кривдо, далі!

Ідуть далі дорогою. Аж бачать їдуть купці.

– Спитаймо в цих купців.

– Здорові були, купці!

– Здорові, здорові були, хлопці!

– Скажіть ви нам, як краще жити – кривдою чи правдою?

– Що казати? Кривдою краще, звісно! І ми ось живемо кривдою: як не обдуримо, то й не маємо нічого!

Тоді Кривда каже Правді:

– А що, не казав я тобі, що кривдою ліпше жити!

Пішли далі. Правда захотів їсти і просить у Кривди:

– Дай мені, брате, хліба хоч кусничок!

А Кривда каже йому:

– Дай я тобі виколю око!

– Виколи, якщо бога не боїшся!

Кривда виколов око і дав хліба шматок. Він з’їв, і пішли далі. Правда знов захотів їсти.

– Брате, дай мені хліба іще!

Кривда каже:

– Дай я тобі виколю друге око!

Правда дав виколоти друге око. Кривда виколов око і дав хліба йому. Тоді каже:

– Що ж, я тебе тепер водитиму сліпого?

Покинув та й пішов.

Правда поповзки та навпомацки і пішов у ліс. Коли це чує, хтось говорить йому:

– Іди ти цією стежкою – і прийдеш до струмка і промий очі: ти знову бачитимеш. Тоді глянь уздовж струмка – побачиш великого дуба. Ти злізь на того дуба і там ночуй. Злетиться вночі під тим дубом різне гадюччя. Що казатимуть, ти все слухай.

Він так і зробив. Злетілося гадюччя на ніч. Один каже:

– Я там бував.

Другий змій каже:

– А я там.

А третій каже:

– А я від королівни: скільки років мучу її вже, і ніхто не може вилікувати. Коли б такий знайшовся, взяв у одного купця ікону, та занурив її у воду, та дав тієї води їй напитися, то вона б одужала за одну годину!

Як настав день. Правда зліз із дуба і пішов до того купця.

– День добрий, купчику!

– Здоров, здоров, Правдо! А чого ти прийшов?

Я прийшов просити оцю ікону.

– Я тобі дам, тільки відслужи мені рік!

Правда залишився служити. Минув рік. Купець гроші дає, а ікони не дає, бо хоче, щоб іще рік він послужив. Правда був столяром добрим: робив усякі стільці та столи дорогі. Він же грошей не бере в купця. А купець ікони не дає. Залишився ще служити. Прослужив два роки. Тоді купець віддав йому ікону. Він узяв і пішов до короля. Королівські слуги не пускають його.

Він і каже:

– Скажіть королю, що я прийшов лікувати королівну.

Слуги переказали королеві. Король його прийняв, нагодував, напоїв і дав йому години дві відпочити. Правда відпочив і пішов до королівни, дав їй напитися і пирснув на неї трохи. Королівна одужала. Тоді приходить король і питає:

– Вилікував?

А вона уперед за нього одказує:

– Ну що ж, ти жонатий чи холостий?

– Холостий!

– Тоді женитиму я тебе зі своєю дочкою!

Одружив Правду з королівною. Весілля згуляли добре. Пожив Правда років зо два і каже:

– Я сходжу до свого села.

Король йому дозволив. Він зібрався їхати, проситься і королівна. Він узяв із собою і дружину, та й поїхали до свого села.

Дорогою зустрівся він з Кривдою. І він Кривду пізнав, а Кривда його не пізнав.

– Здоров, Кривдо!

– Доброго здоров’я, ваша ясновельможність! Тільки я не знаю, хто ви такі?

– А чи знаєш ти Правду, якому ти очі колов?

– Знаю, знаю!..

Упав на коліна і благає:

– Прости мені, що я тобі накоїв!

– Дарма. Я і тобі раджу таке. Іди ось у цей ліс, вийдеш на стежку. Підеш тою стежкою і знайдеш струмочок. Промиєш очі і глянеш уздовж струмка – побачиш великого дуба. Залізь на нього і заночуй!

Кривда зробив усе так, як казав Правда. Злетілося гадюччя під дуба на ніч. Один каже:

– Я там бував!

Другий змій каже:

– Я ось там бував!

А третій каже:

– А я, брате, що тоді казав, так те все і зробилося: хтось знайшовся такий, що дізнався про все. Чи не сидить, брате, тут хто на дубі, чи не підслухає він, що ми розповідаємо?

Узяв зміїло і заліз на дуба.

– Еге, брате! То це ти тут сидиш і все підслуховуєш, що ми кажемо!

Хапнув його за комір і скинув з дуба.