японська казка - Як мишку віддавали заміж, японська казка

Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля. Та от біда – не мали вони дітей.

Тож почали вони молити богів:

– Пошліть нам, боги, дитятко!

І незабаром народилася в них мишка. Батьки так нею тішилися, так її доглядали, берегли як зіницю ока.

Мишка росла просто на очах і скоро стала найвродливішою з усіх своїх ровесниць у Мишачій країні.

Отож батьки почали думати про її заміжжя.

– Серед мишей нема пари для такої красуні,– казала гордовито мати.

– Правду кажеш, нашій доньці треба знайти найкращого у світі нареченого,– погоджувався чоловік.

Вони довго радились і нарешті зійшлися на тому, що ним може бути тільки Сонце, яке осяває увесь світ.

Отож одягли вони доньку в найдорожче кімоно і втрьох піднялися на небо.

– Ясне Сонце, Ясне Сонце! Ти – наймогутніше на світі. Будь ласка, візьми собі за дружину нашу доньку,– гречно попросили батько й мати.

Сонце всміхнулось і сказало:

– Та що ви! Є й за мене могутніші.

– Могутніші за тебе?.. Хто?..– спитав здивований батько.

– Туман. Бо хоч би скільки я старалося – як він насуне, то я стаю безсиле.

– Еге ж, твоя правда,– підтакнули миші й пішли до Туману.

– Сизий Тумане, Сизий Тумане! Ти – наймогутніший на світі. Будь

ласка, візьми собі за дружину нашу доньку.

Туман насупив брови і сказав:

– Та що ви! Є й за мене могутніші.

– Могутніші за тебе?.. Хто?..– здивувався батько.

– Вітер. Бо хоч би скільки я старався – вітру мені не подужати: він розвіює мене за одним подмухом.

– Еге ж, твоя правда.

Подалися миші до Вітру.

– Буйний Вітре, Буйний Вітре! Ти – наймогутніший на світі. Будь

ласка, візьми собі за дружину нашу доньку.

– Та що ви! Є й могутніші за мене.

– Могутніші за тебе?.. Хто?..

– Причілок дому. Бо хоч би скільки я дмухав, він не ворухнеться. Причілкові ніщо не рівня.

Мишачі батьки з донькою спустилися на землю і пішли до білого Причілка їхньої комори.

– Непохитний Причілку, Непохитний Причілку! Ми не знали, що ти наймогутніший на світі. Будь ласка, візьми собі за дружину нашу доньку.

Вражений Причілок відповів:

– Та що ви! Є й могутніші за мене.

– Могутніші за тебе?.. Хто?..

– Ви, миші. Хоч би яким міцним я був, ваші гострі зуби прогризають у мені дірку.

– Еге ж, правду кажеш,– погодився батько й сказав дружині: – Чуєш, жінко, наймогутніші у світі – миші. Як ми цього раніше не помітили?

– Справді. Пару нашій доньці треба шукати серед мишей.

Як задумали, так і зробили: взяли собі зятя із свого, мишачого, племені.

Мишенята-молодята жили у злагоді, батьків поважали і діток плодили.