словацька казка - Міхурець-пухирець і його товариші, словацька казка

Міхурець-пухирець був сирота. Дома не мав він уже нікого й нічого. От і подався в мандри добрих собі товаришів шукати. Іде та й іде – мандрує. Аж підбігає до нього миша й каже:

– Доброго тобі здоров’я, міхурець-пухирець, візьми-но й мене з собою!

– А ти хто?

– Я мишка-шкряботушка.

– Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець з мишкою-шкряботушкою, мандрують. Аж зустрічає їх жабка:

– Доброго вам здоров’я! Ой, ви удвох, а я досі сама в світі, візьміть і мене з собою!

– А хто ж ти?

– Я жабка-скрекотушка.

– rfy, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка й жабка-скрекотушка. Аж зустрічає їх вуж:

– Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

– А хто ж ти?

– Я вуж по траві шмиг!

– Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка й вуж по траві шмиг. Зустрічає їх заєць:

– Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

– А хто ж ти?

– Я заєць по лісі стриб!

– Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг і заєць по лісі стриб. Аж зустрічає їх лисиця:

– Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

– А хто ж ти?

– Я лисичка-сестричка!

– Ну, ходи!

Йдуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг, заєць по лісі стриб і лисичка-сестричка. Аж зустрічає їх вовк:

– Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

– А хто ж ти?

– Я вовк лісовий сурмач!

– Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг, заєць по лісі стриб, лисичка-сестричка і вовк лісовий сурмач. Аж зустрічає їх ведмідь:

– Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

– А хто ж ти?

– Я ведмідь морський ревун!

– Ну, ходи!

От мандрують собі та й мандрують міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг, заєць по лісі стриб, лисичка-сестричка, вовк лісовий сурмач і ведмідь морський ревун. Приходять на галявину до однієї хатки, де Баба Яга саме весілля готувала.

– Гей,– кажуть,– ану ж покажім, що ми за молодці!

Поставали рядочком надворі, а міхурець-пухирець, як завжди, попереду.

Як надувся ж він та засвистів, а мишка-шкряботушка як запищала, жабка-скрекотушка як заскрекотала, вуж по траві шмиг як зашипів, заєць по лісі стриб як застрибав і ніжками зачеберяв, лисичка-сестричка як затягла-заспівала, вовк лісовий сурмач як засурмив, ведмідь морський ревун як заревів! Далеко ліс луною озвався, а в хатці всі затрусились – що це воно за музики завітали до них на весілля? Тут міхурець-пухирець хотів ще краще себе показати, надувся ще раз і – трісь-трісь! – так і луснув! А ті в хаті так перелякались того тріску, що кинулись хто куди. А Баба Яга як угледіла, що весільні розбігаються, то й сама попереду всіх чкурнула.

А любе-миле мандроване товариство зайшло в хату, посідало за накриті столи, їло й пило досхочу. А щоб весілля було справжнє, поставили ведмедя за старшого, вовк узяв собі лисицю за дружину і справили весілля на славу.

Вовк з лисицею живуть і досі, коли не померли.