Марина Кірносова - Хмара і квітка, Марина Кірносова

Рано вранці народилася нова хмарка. Вона була схожа на маленьку пухнасту кішечку, яка ліниво мандрує по небу. На своєму шляху вона побачила багато інших хмар. Ось хмара, схожа на собаку – кішка вигнула спину. При зустрічі з мишкою ненадовго прискорила свій рух в надії наздогнати її. На хмарі в формі м'якого дивана кішечка солодко задрімала, здавалося вона зовсім не рухається по небу. Відпочивши, кішка залізла на хмару-дерево і спостерігала за життям, що протікає внизу, на землі. Подорож тривала дуже довго. Вона дивилася на зелені пагорби, довгу смужку синьої ріки, жовте поле пшениці, кольорові будинки і дітей, які весело грають біля них.

«Який прекрасний світ!» – подумала кішечка, ніжно потягнулася і замугикала. Здавалося все хмари хочуть вниз, повторюючи своїми обрисами живих істот та різні предмети. Їй також дуже хотілося потрапити на землю. Але кішечка думала, що це неможливо, що вона так і буде все життя пливти по небу та їй стало трішечки сумно.

Десь в цей же час одна дівчинка винесла в сад і стала пересаджувати з домашнього горщика до інших садових квіточок крокус. Вона й гадки не мала як було страшно маленькому крокусу. Спочатку він був дуже незадоволений, потім дуже засмучений, потім став голосно обурюватися. Тільки чули це рослини, дерева, травичка.

– Який жах, тут так шумно, тут так яскраво, тут так незатишно, – стогнав крокус.

– Який нудний сусід нам попався, невже він весь час в поганому настрої, він такий сумний ... – навперебій заговорили інші садові квіти.

– Мені раніше було дуже добре. Я стояв на підвіконні, дружив з фіалкою та алое ... – став пояснювати крокус.

– Ми теж будемо з тобою дружити, – промовила ромашка.

– І перестань плакати. Подивися, як тут цікаво. – сказала маргаритка.

Крокус став дивитися по сторонах. Він побачив метелика, сонечко, величезні дерева, багато зеленої трави. І повеселішав.

– Мені тут подобається. Тільки чому стало темніше? Ще ж досить рано.

– Це хмари набігли, зараз дощ піде, – відповіла ромашка.

– Я його тільки з вікна бачив, – із захопленням прошепотів крокус.

Незадовго до цього наша кішечка приєдналася до великої хмари. Все кругом шепотіли, що скоро, зовсім скоро вони великими краплями пролиються на землю і напоять все навколо: квіти, дерева і кущі.

Почався дощ. Колишня хмара-кішка і крокус одночасно подумали, що новизна і зміни можуть бути дуже цікавими.