Рахіль Баумволь - Про все одразу, Рахіль Баумволь

Бабуся запитала своїх онуків:

– Яку казку розповісти вам?

Вітя сказав:

– Про зиму.

Дмитрик сказав:

– Про літо.

Таня сказала:

– Про ранок.

Маня сказала:

– Про вечір.

А найменший, Андрійко, сказав:

– Розкажи, бабуню, казку про все одразу!

– Добре, – сказала бабуся, подумала трохи і почала так: – Чи то в місті, чи то в селі, чи недавно, чи давно жив собі один дивак із диваків. Однієї справи не скінчить, а вже до іншої береться. Другу не доробить, третю почне. "Я, каже, люблю робити все одразу!"

Він любить, а справи не люблять, щоб їх усі одразу робили. Бачте, яка штука!

Напне, бувало, дивак на себе одразу і зимове, і літнє: на вушанку – солом'яний капелюх, на шубу – плащ, на валянки – босоніжки, – та й піде собі. Дорогою він співає і жує, дрімає і пританцьовує – все одразу!

Або піде дивак найматися на роботу, каже:

– Давайте я вам все одразу зроблю: і привезу, і заберу, і полагоджу, і поламаю.

– Ні, – кажуть йому, – дякуємо! Нам таких робітників не треба. Нам щось одне, але як слід.

А один знайшовся.

– Добре, каже, давай все одразу. Але спершу поїси. Такий вже у мене порядок.

Зрадів дивак – поїсти мастак, – не треба себе умовляти, сів за стіл. Поставили перед ним миску – пар з неї валить.

Покуштував дивак, але хоч який вже був голодний, проте їсти не став.

– Що це за пійло?! – розсердився він.

– Нічого поганого тут немає, – каже господар, – усе свіженьке: і рибка, і ягоди, і молочко, і цибуля, і цукор, і сіль – все одразу, як ти любиш...

– Ну от і вся казка, – закінчила бабуся. – А тепер, – повернулася вона до Андрійка, – я тебе вечерею годуватиму.

Андрійко обійняв бабусю і, заглядаючи в очі, запитав:

– Бабуню, а ти мене не змусиш їсти все одразу? – А потім додав: – Я ж не як той дивак. Я тільки казку попросив про все одразу...

– Розумію! – сказала бабуся. – Спочатку з'їж яєчко, а потім запий молоком.