Олександр Пушкін - Казка про попа і наймита його Балду, Олександр Пушкін
- Жанр: Книги для дітей
- Автор: Олександр Пушкін
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жив собі піп,Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,Чи не купить яку дешевинку.
Назустріч йому БалдаІде, навкруги погляда.
«Здоров, попе-борода,Чого так рано схопився,По що спорядився?»Піп йому: «Шукаю служника такого,Не вельми ціною дорогого,Щоб знав і коні доглядати,І шить, і варить, і майструвати».
Балда відказав:
«Служитиму рік тобі славно,Щиро ще й дуже справноЗа три щиглі тобі в лоб од мене,А їсти буду ячмінь варений».
У попа від тих слівЗразу лоб засвербів,Затряслася з ляку борода,А проте подумав: не біда!
Каже піп Балді: «Добре, згода!
Не вийде з того обом нам шкода,Іди ж до двору мого ти,Покажи, який ти до роботи».
Живе Балда в поповім домі,Спить собі на соломі,їсть за чотирьох,Працює за сімох.
Ще з ночі в нього все ходором ходить,Виоре нивку, заскородить,Піч затопить, усе заготує, закупить,Яєчко спече та сам і облупить.
Попадя Балдою не нахвалиться,Попівна без Балди сохне і печалиться,Попеня зове його татком;Кашу зварить, бавиться з дитятком.
Тільки піп Балду не любить,Ніколи його не приголубить,За розплату думає частенько.
Дні минають, уже й строк близенько.
Піп не їсть, не п'є, ночі не спить,Лоб йому заздалегідь тріщить.
От він попаді признається:
«Так і так, що робить зостається?»Бистрий розум жіночийДо усяких хитрощів охочий, –Каже попадя йому стиха:
«Ось ми як того позбудемось лиха:
Загадай ти роботу Балді таку,Що ніхто б не зробив на людськім віку.
Тим ти і лоб захистиш від побою,І рахунки свої закінчиш з Балдою».
Тут зробилося попові веселіше,Поглядає він на Балду сміливіше,Став він, гукає до Балди:
«Вірний мій слуго, а йди-но сюди!
Слухай: чорти мені подать великуПідписалися платити довіку.
Луччого прибутку не бажати,Та недоплатників за три роки багато.
Як наїсися ячменю свого ти,Іди, виправ подать із бісоти».
Балда, не чувши ніякого горя,Пішов та й сів край берега моря;Там узявся він мотузку крутитиТа кінець її в морі мочити.
От вилазить з моря старий Біс,Каже: «Який тебе вітер заніс?»«Та от мотузкою хочу море морщить,Та вас, прокляте плем'я, корчить».
Впала Бісові на серце туга:
«Скажи, за що така нам наруга?»«Як за що? Почали ви нас гнівити,Податі не хочете платити.
Добра ж тут буде нам утіха,Вам, собакам, не утекти від лиха».
«Балдонько, зажди ще час-годину,Матимеш подать за всю нашу родину.
Постривай, вишлю свого внука».
Балда мислить: «Чортика обдуритьне штука!»Виринуло те бісенятко,Занявчало, як голодне кошенятко:
«Здоров, Балдо-селючок, здоров!
А по яку то ти подать прийшов?
Жодних податів чортячому народуНе доводилося платити зроду.
Ну, та дарма, - бери; лишень умоваЗ нашого обопільного слова,Щоб надалі уникнути нам горя:
Хто скоріше з нас оббіжить круг моря,Той і подать візьме сповна;У мішку там готова буде вона».
Засміявся Балда лукаво:
«Ех, ти ж, нерозумна прояво!
Де тобі змагатись зо мною,Зо мною, з самим Балдою?
От уже послали супостата!
Пожди лишень мого меншого брата».
Пішов Балда в близький лісок,Спіймав двох зайчиків, та в мішок.
Знов до моря він приходить,Чортеня край моря знаходить.
Держить Балда одного зайка за вуха.
«От тепер ти наглої музики послухай!
Ти, чортенятко, іще хлопченятко,Супроти мене і зовсім малятко.
Змагатись зо мною - часу даремнатрата.
Ану, дожени спочатку мого брата.
Раз, два, три! Ну-бо, швидко!»Побігли вони, ледве видко, –Чортеня по березі морському,А заїнько в ліс додому.
От, море все обкруженявши,Висунувши язик, мордочку піднявши,Прибігло бісеня, задихаючись,Мокре геть, лапкою втираючись,Мислить: «Нічим Балда собі не зарадить!»Зирк – а Балда свого братика гладить.
«Братику, – каже, – любий та милий,Утомивсь, бідолашний! Відпочинь,наберись сили!» Чортик отетерів,Хвостика підібгав, геть присмирнів,До братика боком заходить.
«Почекай,– шепоче,– принесу зараз подать».
Пішов чортик до діда, каже: «Біда!
Перегнав мене менший Балда!»Старий чорт узяв тут думати думу,А Балда наробив такого шуму,Що все море замутнилось,Хвилями так і розходилось.
Вилізло чортеня. «Годі, – кричить, –Подать тобі принесемо вмить.
Тільки слухай: бачиш цього дрюка?
Кинути його – нехитра штука,А хто далі цей дрюк закине,Подать візьме тієї ж хвилини.
Що ж? Боїшся ти ручки пошкодить?
Чого ж ти ждеш?» —«Та он хмарканадходить.
Закину на неї твого дрюка,А тоді почнеться вам, чортам, наука».
Побігло бісеня до діда старогоРозказати про Балдину перемогу.
А Балда знов море розтривожуєТа чортам мотузкою загрожує.
Вилізло чортеня. «Стривай, – пищить,–Буде тобі подать умить!..»«Ні,– каже Балда: –Тепер мені черга принада,Умову я сам призначу,Завдам тобі, враження, задачу –Побачимо, яка в тебе сила.
Дивись, он там сива кобила,Кобилу підійми-но ти,Спробуй хоч трохи з нею на спині пройтиПіднесеш кобилу – подать твоя,Не піднесеш кобили – то буде вже моя».
Бідолашний бісПід кобилу підліз,Та натужився,Та напружився,Підняв кобилу, два кроки ступнув,На третім упав, ніжки простягнув.
А Балда йому: «Дурненьке, дурне ти,Нічим ви, чорти, мене не поб'єте!
Ти й руками не підняв кобилу,А я ось ногами покажу свою силу».
Верхи Балда на кобилу сів,Проскакав верству, аж куряву збив.
Бісеня тут до діда біжить,«Переміг нас Балда!» – криком кричить.
Чорти подумали, погадали,Повний мішок податі зібрали,Балді принесли – забирай, – сказали.
Іде Балда, несе, аж зігнувся,А піп, як побачив, – ужахнувся,За попадею ховається,Од ляку корчиться-здригається.
Балда його відшукав,Віддав подать, про плату йому нагадав.
Що ж піп робити має?
Лоба він підставляє.
Раз йому Балда щигля дав –Підскочив піп, стелі дістав;Удруге Балда щигля дав –Мову людську піп утеряв;Утретє Балда щигля дав –Старий геть з розуму спав.
А Балда похитав з докором головою:
«Не вганяв би ти, попе, за дешевиною!»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка про попа і наймита його Балду, Олександр Пушкін», після закриття браузера.