Анастасія Турук - Казка про вовка, Анастасія Турук

Якось голодний Вовк побачив у лузі Коня.

– Ага, здається, нарешті пощастило, – посміхаючись, прошепотів сіромаха.

Вдаючи доброзичливість, він наблизився до скакуна та привітався:

– Доброго ранку!

– Доброго ранку, Вовче.

– Де це твій господар?

– Гадаю, що вдома.

– Чудово! Обід навіть не потрібно виборювати! – вже не приховуючи справжніх намірів, люто блиснув очима сірий.

– Ох братику, який же з мене обід, тільки поглянь: навіть шкіра не зідрана.

– А що ж робити? – стурбовано пробелькотів хижак.

– Підійди до мене ззаду, вхопися за хвіст і потягни. Ось побачиш, шкіра вмить злізе.

Сірий вирішив дотримуватися вказівок. Але щойно протягнув лапу до хвоста, як Кінь замахнувся копитом прямо у Вовка. Хижак кумедно беркицьнувся й утік.

Мчить сіромаха долиною, аж дивиться – біля лісу Кізонька стоїть.

– Доброго дня, подруго!

– Добридень!

– Я тебе зараз з’їм.

– Нічого доброго з цього не вийде!

– Це ще чому?

– Поглянь уважніше: з такою важезною здобиччю – одна морока.

– Що ж робити?

– Здається, знаю. Для цього, Вовче, намагайся впевнено триматися на лапах і якнайширше роззявити пащу. Я ж розженуся з гірки і спробую заскочити тобі прямісінько у шлунок.

– Як чудово придумала, – зрадів сіромаха.

Кізка розігналася як слід. Коли ж наблизилася до хижака, то наставила вперед роги. Вовк тричі перекинувся, а щойно розплющив очі, промовив:

– Цікаво, з’їв Козу чи ні? Та, мабуть, таки проковтнув. А інакше, чому б не міг підвестися?

Ще цілу годину потягувався на землі хижак.

– Щось однією козою не наївся. Необхідно знайти ще якусь здобич, – промимрив сірий, важко зводячись на тремтячі лапи.

Помчав Вовк до села. Коли дивиться – назустріч йому прямує чоловік з аршином.

– Здрастуй! – каже сіромаха.

– Здрастуй.

– Приготуйся, зараз тебе з’їм!

– Добре, – відразу погодився чоловік. – Але спочатку пропоную виміряти твій живіт, аби з’ясувати, чи поміщуся в ньому.

– Згода. Тільки швидше.

Схопив селянин Вовка за хвіст. Замахується палицею та примовляє:

– Аршин у довжину, аршин у ширину.

Насилу сіромаха вирвався з міцних рук чоловіка. Відтоді хижак боїться навіть підійти до села...