Мирон Козак - Дворіччя. Книга українця

«Народ всевічний. Жить йому повіки. Слово — наш народ». Ідея України є Божественною і мусить здійснитися неодмінно! Заради її здійснення живемо, мислимо, відчуваємо і трудимося.
Вдумливо прочитавши цю книгу, писану не конфесійним козаком, а Козаком вільним — «щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало» (Шевченко!) — вам легше буде шукати відповіді на вічні питання, які життя неодмінно ставить до кожного Українця.
«Не ховайте, не топчіте святого закона»!
Дочитайте до кінця. Здобувайте зброю визволення з кабали! Запалюйте «духовності нової смолоскип»!

Мирон Козак
Дворіччя. Книга українця

...А ми хто? Хто ми? Хто ми?! Хто наші предки? Прийшлі? Автохтони? Сколоти? Лоти? Вихідці з Дворіччя? Висока віть з пракореня слов’ян? Які були тут мови і наріччя? В яких садах співалось солов’ям? Ліна Костенко

Ми не шукали нашої землі, блукаючи сорок літ пустелею. Вона була дана нам споконвіку. Вона була, є і буде нашою землею.

Ми віримо, що нація є творцем історії і що таким творцем історії буде знову й Україна, коли ми усвідомимо свою первородність та наше покликання до створення нового ладу у світі.

Суверенність — це перш за все морально-ідейна самовистачальність нації. Небагато націй світу здійснили цю високу місію. Визнання чужого морально-ідейного авторитету є запереченням моральної суверенності нації.

Благословенна хай буде нація, що вибрала своїм символом Тризуб. У таємній силі Тризуба криється утаєна міць, що знищить світ старий і світ новий сотворить.

Володимир Шаян

Пам’ятайте, други мої: ширіть скрізь і все Правду і ніщо більше як Правду. Бо хоча Правда зразу всім гірка, так все-таки згодом вона скрізь бере верх і стає солодкою спасителькою людства.

Іван Франко

Дякую Богові, що дав мені народитися українцем.

Олесь Гончар

Мудрий той, хто в зерняті бачить і дерево, і його віти, листя та квіти, і його плоди.

Григорій Сковорода День приніс: для одного — Бога, іншому — вдоволення хотіння, того — позбавив сумління... А мені дав — невеселу радість розуміння. Кость Шишко Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Тарас Шевченко

Давно вже Шевченко сказав:

... Нема тепер нічого... Ні Бога навіть, ні півбога...

Живемо на початку кінця світу — «сповнений сліз день цей...». «Народу багато, а людей мало». 666 із 667 живуть без Божества і без натхнення. Світ треба рятувати. Українцям треба рятувати Україну. Вона вже на нашому порозі «очі в очі стоїть зі свічкою в руці».

Може, досить Галасливих схвалень і поем, Слів гарячих на ослизлих мурах Про славетні подвиги, про час?.. Рятувати треба не минуле, — Нас потрібно рятувати, нас, Душі наші!

То крик душі українця Павла Гірника, який живе і рятує Україну своїм словом у селі Садовому на Хмельниччині. Знову вся надія на Поетів?.. Поет залежить від володарів, а на них — безталання.

Нинішні «вожді» не врятують наші душі — вони не відають, як і де рятувати свої: президент Порошенко молиться в церкві московського патріархату, прем’єр Яценюк — нібито греко-католик, голова парламенту Турчинов — баптист, Юлія Тимошенко — сповідається у київському патріархаті... А всі «українсько-коломойські» мільярдери б’ють поклони в синагогах, наповнюючи бюджет Ізраїлю.

І ніхто з наших нинішніх «вождів» не розмовляє вдома українською мовою!. «Постали лжепророки між народом...»

...Зараз нелегко бути Українцем. А хіба легко було бути Українцями Святославу Хороброму, Ярославу Мудрому, Григорію Сковороді, Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці, Миколі Міхновському, Степану Бандері, Олегу Ольжичу, Олені Телізі, Василю Стусу, В’ячеславу Чорноволу, Миколі Вінграновському, Василю Симоненку, Ліні Костенко?.. А вони — були! І тому була Україна. Була, є і буде. Віра врятує вірних!

Не може нарікати на долю народ, з лона якого вийшли такі Люди. «Сто століть у мого роду»... Не може нарікати на долю народ, якому Господь дав таку землю, таку мову і таку віру: «Бог один у множестві»!

Таїна життя

Життя — найчарівніша вигадка природи.

Гете

Вся мудрість минулих, теперішніх і майбутніх часів у триєдиному: Пізнай себе. Знай міру. Виконуй заповіді.

Навіть якщо «не лише в світі дії, але також і в світі ідей наш час є тотальним розпродажем», навіть якщо «блазень, політикан, нагримована і манірна, умнякаюча телемавпа, кривоязикий багатій, розшаманена самичка, співуни і співухи, анекдотники й дригалки, всі, як один, чарівні, розніжені, прості, всі ненагляднєйші звьоздолічності, всі вони стали щирозубими героями цього людоїдного часу; смаки і вподобання здебіліли, закони і звичаї перевершують содомські; біла раса своє оджила і вся з’абортована; людина спотворніла в жадібне споживаюче ніщо», — не забуваймо:

«Ти несеш у собі найвеличнішого Друга, якого не знаєш, бо Бог обитає всередині кожної людини, але немногі можуть знайти його. Пізнай же: душа, яка знайшла Бога, звільняється