Тарас Шевченко - Ой три шляхи широкії

“Ой три шляхи широкії” — вірш Тараса Шевченка, у якому втілено психологічно близькі поетові мотиви розлуки з рідним краєм.

Вірш написаний між 17 квітня і 19 травня 1847 року в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства в казематі «Третього відділу».

Ой три шляхи широкії…
Тарас Шевченко

Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той — сестру, а найменший —
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі,
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині…
А дівчина заручена —
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала;
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.
Не вертаються три брати,
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
— В потопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
[В казематі 1847]