Іван Франко - Сікстинська Мадонна

Поезії «Гімн» та «Сікстинська Мадонна» Івана Франка — твори, в одному з яких ліричний герой постає борцем, а в іншому — шанувальником високого мистецтва. Дух вічного революціонера здолає усе заради волі, думки і науки, які нестимуть людям світло. Краса Сікстинської Мадонни не може підлягати сумнівам, адже її зображення — це відбиток вічності на полотні.

Іван Франко Іван Франко Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.

1881