Іванна Турецька - По ту сторону , Іванна Турецька

– Ти що мелеш, я вже й забув як тебе звати! І не звони до мене більше. – Артур, але я вагітна! – Якщо хочеш, зроби аборт, чому це має мене хвилювати.. Артур був ловеласом, міняв жінок як рукавички. Вів шкідливий для здоров'я спосіб життя, вживав наркотики, і жив в закинутій халупі, яка от-от мала розвалитися. Події розвивалися у столиці, і таких як він було навколо нього безліч, йому було 19, дехто з них утік із дит будинку, і тепер всі збиралися у компанії, дехто із них вже був притягнутий до відповідальності, на умовний термін, за злодійство. Вони промишляли злодійством, грабували людей на вулиці, прикидаючись жебраками і просячи грошей, поки одні відволікали і просили, інші у цей час крали у жертв все що можна було витягнути. Так жив і Артур поки в один день все не змінилось...

Все можливо

– Привіт, Артем! – Вони потиснули один одному руки. – Не чекайте на мене, я йду до Аліни..

– Добре, давай до завтра!

Був літній вечір, Артур і його троє друзів Артем, Василь і Максим жили в розвалених будинках, хто де, на цих закинутих будівлях вже давно ніхто не жив. Артур зустрічався з Аліною рік, їй було 18, вона жила лише з бабусею, мама кинула її і пішла до іншого коли їй було п'ять років, а її лишила на свою маму, бабусі було майже сімдесят, і вона не могла вже так контролювати внучку, а та почала зустрічатися із хлопцем із вулиці, вона закохалася у нього, і хотіла з ним навіть одружитися, але це було не для нього. Він жив розгульним способом життя, хоча він і зустрічався із Аліною, та попри неї дівчат він міняв коли хотів. А в Аліні він бачив щось світле, хороше, тому і не кидав її, він бачив у ній краплину любові, її бабуся навчила любити її, вона любила свою внучку, і та знала і відчувала це. Вони зустрілися біля її під'їзду ввечері і пішли гуляти:

– Ходімо сьогодні в кафе у мене є гроші!

– Де ти їх узяв, Артуре! Я ж просила тебе більше не красти.

– А я й не крав, я заробив..

– Де ти їх заробив?

– Я на нову роботу влаштувався, тепер ми з тобою заживемо..

– Ну добре, ходімо, я рада що ти нарешті знайшов нормальну роботу! А що саме за робота?

– Та грузчиком, товар розгружувати в одному магазині! 

– Ти молодець, я справді рада!

Сівши за столик у в кафе, вони замовили каву.

– Давай замовимо ще морозиво, і тортик як ти любиш! – Запропонував Артур.

– Добре, давай! Я не проти.. Я так давно тебе просила, кинути все це і знайти нормальну роботу, і я дуже рада що ти нарешті мене послухав.

– І я теж радий, – він нахилився і поцілував її у щоку.

Вона була тендітною милою дівчиною, блондинка із довгим кучерявим волоссям, і з блакитними очима: " І що вона в ньому знайшла", всі навкруги так і шуміли про це.. Та їй до цього не було ніякого діла, адже вона кохала лише Артура, на інших хлопців вона й дивитися не хотіла.

– Смачний тортик, спасибі Артуре, мені дуже подобається! Це дуже мило з твого боку!

– Радій люба, тепер так буде завжди..!

Та все було зовсім не так як він говорив Аліні, вони із друганами поділили черговий трофей із награбованого, зірвали так би мовити великий куш, обікравши якогось багатія, та вони тепер ще поки не знали із ким зв'язались.. Це був один із місцевих бандитів, і ці бандюгани вже у повній мірі шукали його із прибічниками.. Та вони ще поки що про це не знали.. Посидівши у кафе, Артур провів дівчину додому, і пішов в свою халупу. Хоч він і вів розгульний спосіб життя, він поважав Аліну, за те світло яке у ній було, а це світло надавало сенс і його життю. Між іншим бабуся Аліни, баба Ліда – завжди вірила у Бога, і молилась кожного дня за свою внучку. 

– Привіт, бабусю! Ти що ще не спиш?

– Алінко я на тебе чекаю, будь ласка будь обережна із Артуром, він може тебе обманювати, повір я таких бачила за свій вік багато..

– Бабусю, не переживай, він не такий. І я вірю йому!

– Тільки я тебе прошу будь обережна!

– Добре, бабусю, не переймайся, я спати. На добраніч!

На наступний день бандити яких обікрав Артур і його компанія все таки знайшли їх:

– Попалися, ну що тепер ми з вас душу витрісимо, але гроші знайдемо і повернемо!

– Ей, ви хто такі? – обізвався Максим, один з друганів Артура!

– Ми ваш нічний кошмар! 

– Ви ще незнаєте на кого потрапили! Це ви обікрали нашого боса, і за це заплатите! – Грізно промовив один із бандитів.

– До завтра гроші мають бути на місці, даємо вам один день! Всі картки і гроші все повинно бути на місці! Час пішов, якщо не повернете, вам кришка! – Один із них вдарив Артура в обличчя. – Вважайте це попередженням! – До завтра, і не вздумайте тікати, я вас із під землі дістану! 

– І вони пішли, залишивши їх наодинці. 

– Що ми будемо робити? – Сказав Максим! Я гроші в карти програв!

– Я теж свої вже майже всі потратив! – Відповів Василь

– Щось придумаємо, не скигліть! Вони нам нічого не зроблять! Тікати не будемо, немає сенсу,ми із ними домовимось..

– Як домовимось, що ти маєш на увазі? 

– Дуже просто Максиме, напевно вони чимось промишляють, ми запропонуємо їм відробити ці фінанси..

– Хороша ідея, Артур! 

– Спокійно чекаємо до завтра, все буде ок.

На наступний день як і обіцяли ці "горили" знову навідалися до Артура і його компанії:

– Ну що, де наші гроші?

– Послухайте, ми всі гроші потратили, але не спішіть вирішувати, ми вам відробимо, як захочите, без проблем. Зробимо що потрібно, без зарплати! Що скажете?

– Є у нас одна справа, пів року будете працювати на нас, поки не відробите, через пів року якщо захочете залишитеся і почнете отримувати зарплату.

– Продавати наркотики, товар вам доставлятимуть, клієнтів потрібно буде знаходити самим, накину невеликий процент від виручки, а через пів року повна зарплата.

– Згода! Що скажете пацани?

– Нам все підходить!

– Чудово, – промовив один з бандитів, чекаємо вас сьогодні у нас за товаром..

Бабуся тим часом почала молитися і за Артура.

Вони почали продавати наркотики, а Аліні він брехав що працює у магазині. В один із днів його нова пасія сказала йому що вагітна від нього..

– Що ти мелеш? Які діти! Я на таке не підписувався, роби аборт!

– Нічого я робити не буду, забудь.. Я просто хотіла перевірити твою реакцію. Яка вагітність ти що?

– Хух, більше так не жартуй. – А сам подумав, що пора закінчувати з цим всім, з цими жінками...

Одного дня коли вони передавали товар одному із клієнтів на них вийшла поліція, виявилося що клієнт був підставним і двох його друзів поліція вже схопила, Артуру вдалося втекти, та від завданого стресу, Артур вибіг на дорогу,  не на проїжджу частину, де його і збив автомобіль.

Прокинувшись він відчув себе семирічним хлопчиком, в себе вдома. Він добре пам'ятав як батьки його потрапили в аварію коли йому було вісім років, і його віддали в дит будинок, і як він звідти утік.. А тут він вдома, знову маленький, спогади нахлинули на нього.. І він ледь не розплакався. Пройшовши по своїй кімнаті на кухню, він побачив як мама готує їсти, він міцно її обійняв:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍