Валерия Еленко - Гороховий суп , Валерия Еленко

Коротко кажучи, розповім вам зараз свою історію. Мені таїти нічого. Ми з моєю бабусею разом переїхали до Канади, але кожна з нас у своєму будинку, до речі про будинок, також є історія, та про це потім. Наші будинки були недалеко один від одного так, що можна було ходити у гості пішки, заразом і прогулятися, подихати свіжим повітрям. Так ось, одного дня бабуся запросила мене до себе на мій улюблений гороховий суп. Люблю я його з дитинства. Бо вона так смачного його робила, що неможливо було встояти. Цей смак, який запам'ятовувався з першої ложки, а цей запах, ммм...слинки потекли. Втім, я з'їла аж дві порції, ні, ну ви уявляєте, настільки смачний, що прям не передати словами це вау. А ввечері цього дня, я мала йти на день народження до подруги. Я тоді, ще не розуміла всієї ситуації, яка буде розвиватися з тріском на моїх штанах. Я думала, що гороховий суп на мене не так сильно вплине, але все обернулося інакше. Мені здавалося "дам свободу своїм газикам" і все буде ок. Однак, виявилося, капець якесь незручне здуття. Мда, ні, а що я хотіла від двох тарілок горохового супу. Так ще й перед важливим заходом. Вдягнувши сукню з подолом по кісточки, перед тим як вийти з дому, я добре надушилася парфумами із запахом фіалок, мої улюблені, як втім і гороховий суп. У гостях, я непомітно для інших випромінювала "позитив", але після соковитого стейку та двох келихів червоного вина, мені захотілося до туалету, бо інакше мені б довелося купувати новий стілець, а собі сукню. Подруга мала два туалети, один на першому поверсі, який виявився зламаним, а на другому поверсі зайнятий чоловіком подруги. Хотілося спитати: "Що, теж гороховий суп їв?". Тому, довелося мені йти надвір, а що робити? Я примостилася в затишному місці, знявши спідню білизну, а саме в кущиках. Але, ось невдача, мені ж ніхто чомусь не сказав, що їх собака був відв'язаний, а саме цікаве, що дізналася я про це, бо відчула що мені хтось дихав у спину. Я повільно повернула голову та коли побачила його зуби та очі, які мене вже подумки з'їдали, підскочила так, ніби сіла на дуже гострого їжака і ця погоня у дворі стала нагадувати мультфільм "Том і Джеррі". Далі цікавіше. Навпроти будинку моєї подруги, живе чоловік похилого віку, він дуже любить увечері виходити з дому на галявину і дивитися на зірки через свій телескоп. Проте, сьогодні спеціально для нього у дворі, у сусідки бігала інша "зірка" з голою дупою. На цьому, звісно, сюрпризи не закінчуються. Тут, я суто випадково дізналася, що подруга з чоловіком, навіщось викопали глибоку яму. Вирили метрів зо два. Як я дізналася, запитаєте ви. А я вам відповім. Поки я в неї летіла, то встигла порахувати. Тепер уявіть, усю картину цього "веселого" вечора: я в потворній позі, обличчям вниз, мені навіть здалося, що ніс вдавився в череп та вийшов через потилицю. А ще, я вивихнула кісточку, бо спіткнулася через сукню, вірніше наступила на неї. Цікаво, чоловік встиг бажання загадати тому що, "зірка" яку він, напевно, так чекав, все-таки впала, прямо в яму. А собака продовжував ще й зверху на мене гавкати. На мій превеликий жаль, знайшли мене не одразу та й знайшли б взагалі, якби одному з гостей не треба було сходити "по маленьких справах". Тому довелося деякий час повалятися і уявити, що я на якомусь екзотичному пляжі, а то не собачий гавкіт, а крик охриплої чайки. Не буду сперечатися, не найкращий момент уявляти про пляж, але що мені ще було робити ці нещасні півгодини? Отже, після цієї ганебної події, після якої тепер усі друзі та знайомі, які були присутні на дні народження, тепер коли бачать мене згадують цей день. А я тепер, перед важливими подіями, заходами, чи святами гороховий суп більше не їм.

Кінець