Oleg Poroshok - Останній раунд , Oleg Poroshok

Це книга про звичайного слідчого Андрія Коваленко, який за довгі роки праці, спочатку міліції, потім в поліції вивчив систему, став високопрофесійним слідчим, але при всьому тому не розгубив совісті і порядності.

Останній раунд

Книга . "Останній раунд"
ОСТАННІЙ РАУНД
Передмова 
Це книга про звичайного слідчого Андрія Коваленко, який за довгі роки праці, спочатку міліції, потім в поліції вивчив систему, став високопрофесійним слідчий, але при всьому тому не розгубив совісті і порядності. Він не йшов проти системи а використовуав систему, щоб професійно рлобити свою справу, а не для того щоб збагатитись. Але вдячність цінував і в не відмовлявся від винагороди, коли в приватному порядку і розплутував деякі справи. Але робота була у нього на першому плані бо від цього він отримував задоволення.
Розділ 1 СМЕРТЬ БОКСЕРА 
Перспективний боксер Максим Гриневич мав усі шанси стати чемпіоном — молодий, амбітний, з природним талантом. Він готувався до найважливішого бою у своїй кар'єрі, але за кілька днів до поєдинку його знаходять мертвим у власній квартирі. На перший погляд — нещасний випадок або самогубство, але досвідчений слідчий Андрій Коваленко швидко розуміє: усе не так просто.
Коваленко —стрий, але принциповий коп, який бачив за свою кар'єру все: вбивства, підстави, корупцію. Він давно зрозумів, що світ не ділиться на чорне й біле. Але є одна річ, яку він ненавидить понад усе — коли сильних ламають тільки тому, що вони не зіграли за правилами системи.
Розслідуючи справу, Коваленко дізнається, що Гриневичу пропонували "здати" бій — впасти в третьому раунді, щоби хтось заробив мільйони на ставках. Але хлопець відмовився. І за це поплатився.
Промоутери, організатори бою, букмекери, підставні тренери — всі заплутані в корупційній схемі. Коваленко швидко розуміє, що ця справа — не просто вбивство. Це нитка, потягнувши за яку, можна розплутати гнилу систему. Але чи дасть йому хтось це зробити?
РОЗДІЛ 2. ПЕРШИЙ СЛІД
Коваленко вийшов із спортзалу, де тренувався Гриневич. Надворі вже сутеніло, у вікнах багатоповерхівок загоралися жовті квадрати. Він зупинився біля машини, дістав цигарку, але не підкурив. Щось у цій справі його дратувало більше, ніж зазвичай.
Тренер боявся. Але кого?
За своє життя Коваленко розмовляв із сотнями брехунів, убивць, боягузів. Тренер Гриневича не виглядав злочинцем. Швидше — людиною, яка одного разу закрила очі, бо не хотіла проблем. Він знав більше, ніж сказав. Це точно.
Коваленко сів у машину й набрав номер експерта-криміналіста.
— Що там по токсикології?
— Нічого особливого. В крові Гриневича — трохи алкоголю, залишки знеболювального. Ніяких слідів сильних транквілізаторів або отрути.
— Самогубство?
— Я б не поспішав. Тілесні ушкодження нетипові для падіння. Синці свіжі, а ось крові під нігтями немає. Якщо він бився, то десь, де ми цього не бачимо.
— Або його били перед смертю.
— Можливо.
Коваленко повісив трубку. Йому потрібно було поговорити ще з кимось із близьких.
Наступного дня. Боксерський клуб "Титан".
У залі пахло потом і старими бинтами. На рингу працювали двоє хлопців, по кутах ходили тренери, щось вигукуючи.
Коваленко показав посвідчення чоловікові в спортивному костюмі. Це був Віктор Карпенко, менеджер Гриневича.
— Що вам потрібно? — сухо запитав він.
— Дізнатися, хто хотів, щоб Максим ліг у третьому раунді.
Карпенко напружився, але швидко взяв себе в руки.
— Я не знаю, про що ви.
Коваленко посміхнувся без радості. — Знаєте.
Карпенко мовчав.
— Послухайте, Вікторе. Я працюю давно й бачив таких, як ви. Ви не замовляли вбивство. Але ви знали, що йому зробили пропозицію.
— Це брудний бізнес, слідчий, — Карпенко підняв руки. — Я лише займаюся контрактами. А що там боксери вирішують між собою, мене не стосується.
— А як щодо його бою? Проти кого він мав вийти?
Карпенко зітхнув.
— Проти Ігоря "Костолома" Руденка.
Коваленко записав ім’я.
— А хто організовував бій?
Менеджер нервово підняв брови.
— Як завжди, Микола Пащенко.
Ось він, перший слід.
Коваленко знав це ім’я. Пащенко був промоутером, який мав зв’язки у букмекерських конторах. Якщо хтось і міг примусити Гриневича "здати" бій, то саме він.
РОЗДІЛ 3. ВІЗИТ ДО ПРОМОУТЕРА
Коваленко не любив зустрічатися з людьми на зразок Миколи Пащенка. Вони не злочинці в класичному розумінні цього слова, але куди небезпечніші за звичайних бандитів. Вони не б’ють своїх ворогів самі — у них для цього є інші. Вони не залишають слідів, але їхні рішення ламають життя.
Пащенко мав офіс у центрі міста — не в розкішному хмарочосі, а в старій будівлі з дорогим ремонтом. Він завжди уникав зайвої уваги, хоч і не приховував свого статусу.
Коваленко піднявся сходами, зайшов у приймальню. Секретарка — молода дівчина з холодним поглядом — миттєво підняла слухавку:
— До вас слідчий.
За мить двері кабінету відчинилися.
— Андрію, проходь, — приязно посміхнувся Пащенко, вказуючи на крісло навпроти.
Він не питав, чому слідчий тут. Він уже знав.
Коваленко сів, не приховуючи роздратування. — Я тут через Гриневича.
— Я так і думав, — Пащенко зітхнув. — Жахлива трагедія. Такий перспективний хлопець.
— Кажуть, йому пропонували здати бій.
Пащенко театрально розвів руками.
— Ну, ти ж розумієш, як це працює. Таке іноді трапляється. Хтось хоче підстрахувати свої гроші, хтось робить ставки. Але я особисто не мав до цього жодного відношення.
Коваленко не повівся на цю показну щирість.
— Хто робив пропозицію?
— Я не знаю.
— Ви ж завжди все знаєте.
— Цього разу — ні.
Бреше.
— Давайте інакше, — Коваленко нахилився вперед. — Максим відмовився. І тепер він мертвий. Якщо ви вважаєте, що це випадковість, то ви ще більший дурень, ніж я думав.
Очі Пащенка зблиснули, але він швидко взяв себе в руки.
— Я лише займаюся бізнесом. Якщо комусь захотілося натиснути на Гриневича — це не моя справа.
Коваленко підвівся.
— Ми ще поговоримо.
Він уже збирався вийти, коли Пащенко кинув йому навздогін:
— Доречі, Андрію… Будь обережний. Ця справа може виявитися складнішою, ніж ти думаєш.
Перший натяк на загрозу.
РОЗДІЛ 4. ПЕРШЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Вночі Коваленко повертався додому. Вулиці були порожні, місто ніби завмерло.
Вже біля свого під’їзду він відчув — за ним стежать. Досвід давав про себе знати: ті, хто збирається просто налякати, діють невміло. А ось справжні професіонали не допускають помилок.
Він різко обернувся. Позаду — темна машина без номерів.
Усе стало зрозуміло, коли з машини вийшли двоє. Жодних балаклав. Це не грабіжники. Це попередження.
— Ти лізеш не туди, Коваленко, — сказав один із них.
— Уяви собі, я це чую майже щотижня, — буркнув слідчий.
— Ти розумний чоловік. Не роби дурниць.
— Інакше що?
Відповіді не було. Один із них просто зробив крок уперед, і Коваленко відчув удар у живіт. Гострий біль стиснув тіло, але він встояв.
— Це перший і останній натяк.
Чоловіки спокійно сіли в машину й поїхали.
Тепер стало ясно: ця справа — справжнє осине гніздо.
РОЗДІЛ 5. ПІДГОТОВКА ДО ВІДПОВІДІ
Коваленко не був наївним. Якщо йому вже дали "попередження", то наступного разу говорити не будуть.
Але він був готовий.
Перш за все — контрольний пакет інформації.
За роки роботи в нього накопичився матеріал, який міг би потопити не одну "поважну" людину. Частина цих матеріалів зберігалася у двох різних місцях, а ключові документи — у людини, якій він довіряв. Якщо з ним щось станеться, певні люди отримають відповідні файли.
Саме це і тримало його в живих.
Тому Коваленко не боявся — він просто грав за своїми правилами.
Тепер він мав дізнатися, хто саме дав команду "натиснути" на Гриневича.
РОЗДІЛ 6. ШУКАЮЧИ ЛАНЦЮГ
Чи це був Ігор "Костолом" Руденко?
Якщо так, то чи діяв він самостійно, чи хтось натиснув на нього?
Чи хтось із букмекерів?
Якщо так, то хто саме?
Коваленко не ходив в лоб. Спочатку він перевірив рух ставок. Він мав знайомого у фінансовому відділі однієї з букмекерських контор — чоловіка, якому колись допоміг уникнути великого терміну. — Подивись на ставки на бій Гриневича проти Костолома. Чи були аномалії?
Відповідь прийшла за годину:
— За три дні до бою кілька великих ставок пішли на те, що Гриневич програє в третьому раунді. А після його смерті ці гроші так і не забрали.
Це була зачіпка. Хто поставив ці гроші?
І тут випливло ім’я — "Льоша Ставка".
Колишній боксер, який після травми зайнявся ставками. Але його головна робота — підготовка "договірняків". Якщо десь боксер мав "впасти" в потрібний момент — він робив так, щоб це сталося.
Але що, як Гриневич не просто відмовився?
Що, як він збирався розповісти про це публічно?
Коваленко вдягнув пальто. Пора йти в гості до Льоші.
РОЗДІЛ 7. ВІДПОВІДЬ НА УДАР
Коваленко не був із тих, хто залишає подібне без реакції. Пропустити удар — означає дозволити наступний.
Але він не діяв емоційно. Спочатку з’ясував, хто ці двоє були.
Через свої джерела в кримінальних колах він швидко отримав інформацію. Це були "вихованці" одного відомого авторитета, який працював на впливових людей у тіньовому бізнесі.
Одного з них Коваленко вже десь бачив. Згадав — цей тип раніше працював у поліції. А тепер займався "делікатними питаннями".
РОЗДІЛ 8. ЗУСТРІЧ У НІЧНОМУ ДВОРІ
Вечір. Порожній двір у спальному районі.
Коваленко не ставив запитань — він одразу почав діяти.
Коли один із тих типів виходив із машини, Коваленко жорстко вдарив його кулаком в живіт, а потім додав у сонячне сплетіння. Той захлинувся повітрям і звалився на коліна.
Другий потягнувся до кишені, але Коваленко дав йому в щелепу, а потім притиснув до стіни.
— Передай тим, хто вас найняв: якщо ще раз полізете — я доберуся до кожного. І тут був момент, заради якого це все й затівалося.
Чоловік, тримаючись за живіт, прошипів:
— Це не Пащенко. Ми отримали наказ через Мельника.
Коваленко відпустив другого, зробив вигляд, що більше не цікавиться, і пішов.
Але інформація вже була здобута.
РОЗДІЛ 9. ЗАМОВНИК ВИХОДИТЬ ІЗ ТІНІ
Мельник — це той, хто працює в структурах, але водночас "вирішує питання". Офіційно він — бізнесмен із контактами в спорті. Неофіційно — людина, яка робить брудну роботу для тих, хто платить більше.
Якщо наказ пішов через нього, то він знає набагато більше, ніж здається.
Коваленко відчув знайоме відчуття. Він вже знайшов нитку. І тепер залишалося тільки тягнути.
РОЗДІЛ 10. ГРА ПРОТИВАГ
Коваленко не був боксером, як Гриневич. Він не робив ставку на силу, бо його зброєю був розум.
Він діяв інакше: ставив людей перед вибором, де кожен варіант був для них невигідний.
Тому тепер, дізнавшись про Мельника, він не кинувся на нього напролом. Ні. Він почав створювати для нього проблеми.
Спочатку через старий контакт у податковій організував "перевірку" на один із його бізнесів.
Потім пустив чутку через журналістів, що Мельник може бути причетним до махінацій із ставками.
А поки Мельник займався цим, Коваленко вийшов на ще одну людину – ту, хто хотів, щоб він довів справу до кінця.
РОЗДІЛ 11. ЛЮДИНА З ОТОЧЕННЯ ГРИНЕВИЧА
Це був Йосип "Йося" Романович – старий тренер, який довго працював із Гриневичем.
Він зустрів Коваленка в порожньому залі, сів на лавку і заговорив:
— Ти думаєш, я не знав? Знав. Але боявся. Гриневичь хотів інакше.
— Він хотів говорити? – запитав Коваленко.
— Так. Він хотів розкрити все, бо його змушували грати за їхніми правилами.
— А ти?
— Я мовчав. Бо знав, що вони можуть зробити. Але він не хотів мовчати. Він... думав, що справедливість сильніша.
— Справедливість не сильніша. Але вона витриваліша.
Йося дав Коваленку кілька імен. І головне – він розповів, що за день до бою Гриневич розмовляв із кимось по телефону і сказав:
— Якщо щось станеться – знайдіть Коваленка. Він єдиний, хто не буде мовчати.
РОЗДІЛ 12. ТИ ТАК – ТО Я ТАК
Коваленко знав, що Мельник тепер у складній ситуації. Його бізнеси трясли, на нього тиснули журналісти, а ще він дізнався, що за ним слідкує хтось із "своїх".
Коваленко підкинув інформацію у правильні руки.
Тепер у Мельника було два варіанти: або почати "чистити хвости", або знайти вихід із гри.
Але Коваленко вже зробив свій хід: він звів разом двох людей, які мали противагу проти Мельника.
І тепер він чекав.
Бо в цій партії шахи грали всі – але не всі знали, що вони – лише фігури на дошці Коваленка.
РОЗДІЛ 13. ПРОГНОЗОВАНА ЗРАДА
Коваленко знав, що коли починається справжній тиск, людина показує, хто вона є насправді.
Мельник був не воїном, не фанатиком і навіть не стратегом. Він був бізнесменом, який умів викручуватися. І коли його почали притискати з усіх боків – він зробив те, що Коваленко й очікував.
Він пішов домовлятися.
Але не з Коваленком.
РОЗДІЛ 14. ХИБНИЙ ВИБІР

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍