Bogdana reider - Викаблучування Чарлі, Bogdana reider

У ранкові прогулянки Яра часто брала Чарлі до Маріїнського парку, де він із захопленням ганяв голубів, здіймаючи їх у повітря, і викликав усмішки перехожих. Його короткі лапки весело дріботіли по доріжках, а спритність і завзятість робили його головною зіркою серед відвідувачів парку.У парку, під яскравими проміннями сонця, Чарлі почав свій звичний ритуал. Він уважно вислідив невелике скупчення голубів і стрімголов кинувся вперед, розганяючи птахів у різні боки. Перехожі зупинялися, усміхалися, а дехто навіть фотографував цього енергійного коргі. "Ну що, знову викаблучуєшся?" — посміхнулася до нього Яра, з любов’ю погладивши його по спині. За кілька хвилин до них приєдналася компанія інших собак із власниками, і прогулянка перейшла в справжній собачий бал. Чарлі, як завжди, опинився в центрі уваги. Його короткі лапки та пухка статура створювали такий кумедний вигляд, що навіть інші собаки здавалися менш цікавими на його тлі.

Після веселих ігор у Маріїнському парку Яра вирішила дозволити Чарлі трохи відпочити. Вони сіли на лавочку біля фонтану. Чарлі, з виглядом гордого переможця, лежав біля її ніг, поклавши мордочку на лапи. Сонце лагідно гріло його руду шерсть, а навколо лунав приємний шум парку.

— Ти сьогодні як завжди перевершив себе, — лагідно сказала Яра, дістаючи з кишені його улюблені ласощі. Чарлі підняв голову, весело заскиглив і помахав хвостиком, відчувши аромат смаколика.

Несподівано до них підійшла маленька дівчинка з великими блакитними очима й запитала:
— Можна погладити вашого песика?

— Звісно, — усміхнулася Яра, дивлячись, як Чарлі одразу піднявся й почав радісно махати хвостом, ніби зрозумів питання.

Дівчинка ніжно погладила його, а Чарлі вдячно лизнув її руку. Це викликало щирий сміх, і дівчинка заплескала в долоні:
— Він такий милий!

Її мама, яка стояла поруч, також усміхнулася:
— Здається, у вашого песика талант робити людей щасливими.

— Це точно, — погодилася Яра.

Після короткого перепочинку вони вирушили далі. На доріжці біля ставка Чарлі помітив білку. Він напружився, піднявши вуха, а потім рішуче побіг у її бік, голосно гавкаючи. Білка спритно піднялася на дерево, а Чарлі зупинився біля стовбура, пильно дивлячись вгору.

— Ти сьогодні точно в формі, — засміялася Яра, наздоганяючи його.

Прогулянка закінчилася біля маленького кафе, де Яра вирішила випити каву. Вони сіли на терасі, і Чарлі привернув увагу працівників. Один із них приніс мисочку з водою спеціально для нього.

— Ваш песик справжній зірка, — сказав офіціант, посміхаючись.

— Він не тільки зірка, а й мій найкращий друг, — відповіла Яра, погладжуючи Чарлі по голові.

Коли вони нарешті повернулися додому, Чарлі вмостився на своєму улюбленому місці біля вікна. Він, здається, насолоджувався ще одним яскравим днем, повним пригод. А Яра, дивлячись на нього, зрозуміла, як сильно він робить її дні кращими.

Вдома Яра вирішила трохи прибратися, поки Чарлі відпочивав біля вікна, де сонячні промені огортали його шерсть. Коргі час від часу піднімав голову, ніби перевіряв, чи не час знову бігти за пригодами.

Після прибирання Яра зібралася приготувати обід. Вона дістала всі необхідні інгредієнти, але раптом почула легке шкряботіння позаду. Озирнувшись, побачила, як Чарлі обережно стоїть на задніх лапах, спираючись передніми на стіл, і з великим інтересом дивиться на овочі.

— Чарлі, ти ж знаєш, що моркву отримаєш пізніше, — засміялася Яра.

Почувши це, він винувато зістрибнув і сів, похнюпивши голову, але хвіст, який весело метлявся, зраджував його задумливу натуру.

— Ну гаразд, — промовила Яра, нарізаючи маленький шматочок моркви. — Тримай, заслужив після такої прогулянки.

Чарлі миттю підскочив, схопив шматочок і побіг до свого місця, щоб насолодитися улюбленим частуванням.

Після обіду вони разом відпочивали на дивані. Яра переглядала фотографії з прогулянки, які встигла зробити на телефон. На одному з кадрів Чарлі високо стрибав за голубами, а на іншому був оточений іншими собаками, виглядаючи головним «командиром» серед чотирилапих.

— Може, варто створити тобі профіль у соцмережах? — задумалася вона. — Усі ці фото точно підкорили б Інтернет.

Чарлі, почувши її голос, підняв голову, схиливши її набік, ніби теж задумався. Потім підповз ближче і почав лизати її щоку, викликаючи сміх.

— Гаразд, зірко, на сьогодні досить, — усміхнулася Яра, обіймаючи його.

Увечері, коли почало темніти, Чарлі вже солодко спав, згорнувшись клубочком у своїй лежанці. Його день був насиченим, але йому ще снилися пригоди — лапки час від часу рухалися, ніби він знову ганявся за голубами чи білками.

— Ти мій найкращий песик, — прошепотіла Яра, вимикаючи світло.

За вікном Київ завмер у передсвятковій тиші, а вдома панував спокій, наповнений теплом дружби і любові, яку Чарлі дарував Ярі щодня.

Кінець