Льюїс Бенте - День з майбутнього, Льюїс Бенте

16-річна Емілія Вінсон переживає період глибокого розчарування в житті. Вона не бачить сенсу в навчанні та майбутньому, поки одного дня не потрапляє у своє майбутнє, де побачила себе у жахливому стані — безнадійно знищену та самотню. Це шокуюче відкриття стає для неї поштовхом для змін. Від того моменту Емілія вирішує взяти своє життя під контроль: відновлює своє навчання, долає труднощі та здобуває визнання як талановита юристка. Її шлях до успіху — це боротьба з власними сумнівами та страхами, і кожен новий крок наближає її до здійснення мрії стати сильною жінкою, яка змінює світ навколо себе.

)

Розділ 1. Заблуканий у теперішньому
Коли будильник задзвонив, Емілія навіть не підняла голови з подушки. В кімнаті панував
безлад, який вона давно перестала помічати. Порожні чашки на столі, купи зошитів і
книжок, які ніхто не відкривав, і темні штори, крізь які майже не пробивалося світло.
“Навіщо вставати?” – думала вона, дивлячись у стелю. Школа давно перестала бути
місцем, де вона хотіла щось доводити чи чогось досягати. Вчителі лише читали лекції, які
здавалися безглуздими, а однокласники займалися кожен своїми справами, наче вона
просто не існувала.
Колись у Емілії були мрії. Вона навіть не могла згадати, коли вони зникли. Юристом вона
хотіла стати ще в дитинстві, коли дивилася старі серіали про адвокатів, які захищають
слабких. Але тепер, у свої 16, ця мрія здавалася чимось чужим.
День тягнувся, як гума. Телефон бликав повідомленнями, але Емілія не відповідала.
Увечері, коли настрій впав до дна, вона раптом зрозуміла, що навіть не знає, що буде
завтра. Вона проживала життя, немов у тумані, без напряму.
Цієї ночі щось змінилося. Емілія навіть не помітила, як заснула, але її сон виявився надто
яскравим, щоб бути звичайним. Вона стояла у своїй кімнаті — точнісінько такій самій,
але… щось було не так.
На ліжку лежала молода жінка, яку Емілія впізнала з першого погляду. Це була вона сама.
Але старша, з порожніми очима, виснаженим обличчям і руками, які дрібно тремтіли. Одяг
був брудний, а біля ліжка стояли пляшки з алкоголем.
Емілія затамувала подих.
“Невже це я?” — її голос був слабким і хрипким.
Відчуття страху і огиди прокотилися тілом. Вона підійшла ближче, але старша версія її
самої навіть не підняла голову. Цей день змінив усе.
Розділ 2. Пробудження
Коли Емілія прокинулася після того, як побачила своє майбутнє, вона була розгублена.
Сон, який залишив гіркий осад у душі, не давав їй спокою. Вона довго лежала в ліжку,
дивлячись на стелю, шукаючи відповідь на питання: чи є ще шанс змінити те, що чекає на
неї в майбутньому? Всі її думки були розбиті, і вона навіть не могла зібратися, щоб встати.
Кімната була така, як і завжди — занедбана, з пилом на столах і розкиданими речами. Але
тепер все це здавалося символом її життя. Емілія не могла не помітити, як все довкола її
нагадує про те, чим вона стала. Ті речі, які раніше її не турбували, тепер здавалося, що
кричать: “Ти тут застрягла, і твоє життя йде без мети”.

Вона підняла голову і знову подивилася на стіну, на якій висіла стара фотографія, де вона
була маленькою дівчинкою. Тоді вона мріяла стати юристом, захищати людей, боротися
за справедливість. Зараз же ці мрії здавалися чимось далеким, немов вони належали
іншій людині.
«Як я дійшла до такого? Чому я дозволила собі так втратити контроль?» — ці питання не
давали їй спокою. Вона почала згадувати своє дитинство, свої мрії. І тоді, в ту мить,
зрозуміла, що це не кінець. Якщо вона не змінить нічого зараз, то справді опиниться в
тому страшному майбутньому, яке бачила в сні.
Емілія знала, що це буде непросто. Вона була розчарована у всьому: в собі, в школі, в
людях навколо. Але вона не могла дозволити собі залишитися в цьому стані. Це був її
шанс змінити майбутнє, і вона не могла його втратити.
Вона знову подивилася на годинник — 9:15. І, наче з підсвідомості, прийшло рішення:
сьогодні вона починає все знову. Спочатку потрібно було просто встати, а потім
подивитися, що вона може зробити.
Емілія глибоко вдихнула, зібралася з силами і повільно встала з ліжка. Першим кроком
було зібрати свої речі, привести кімнату до ладу. Ні, це не було питанням порядку. Це був
акт відновлення себе. Своїми маленькими діями вона почала повертатися до життя.
Вона вирішила почати з простих речей. За кілька хвилин її кімната стала чистішою, а
разом із нею і її думки. Все ще було далеко від ідеалу, але в цей момент, з кожним кроком,
вона відчувала, як її внутрішня сила відроджується.
Емілія сіла за стіл, розгорнула свої старі нотатки з навчання. Вони виглядали неохайно, та
це не мало значення. Вона не ставила собі мети здобути відразу все. Вона просто
вирішила почати — і це був великий крок.
Кожен наступний день мав бути ще кращим, але для цього вона повинна була зробити
вибір. Вибір на користь зміни.
Цей розділ показує, як Емілія, опинившись у тяжкому становищі після побаченого
майбутнього, починає повертатися до своїх мрій і робить перші кроки до зміни своєї
реальності.
Розділ 3. Перше випробування
Емілія прокинулася раніше, ніж звичайно. Сонце лише починало підніматися за
горизонтом, і її кімната була залита м’яким світлом. Вона відчула, як у її серці
прокидається надія, яку вона давно втратила. Вчорашній день був лише першим кроком,
але він змінив багато чого. Вона зрозуміла, що має в собі силу зробити більше, якщо
тільки зможе перебороти свою лінь і бездіяльність.

Першим завданням цього дня було прийняти рішення: як вона почне змінювати своє
навчання. Додаткові заняття з права, на які вона вирішила піти ще вчора, здавалися
важким, але необхідним кроком. Емілія завжди вважала себе недостатньо розумною для
права. Це здавалося їй складним і заплутаним. Але тепер, після того як вона побачила
себе в жахливому майбутньому, це виглядало важливим завданням, яке вона не могла
ігнорувати.
Вона вирушила до бібліотеки, сповнена рішучості, що цього разу вона не дозволить собі
здаватися. Відкривши двері, вона побачила тих самих однокласників, які сміялися з її
рішень. Вони були занурені в свої розмови, але Емілія вже не звертала на них увагу. Вона
підійшла до столу з підручниками з права і почала перегортати сторінки.
Перша книга, яку вона вибрала, була важкою — мовний бар’єр, технічні терміни, складні
концепції. Вона відчула, як починає втрачати мотивацію. Всі ці нові слова, незрозумілі
концепції здавались їй непереборними. Вона вже подумала, що не зможе впоратися, коли
на її щастя до неї підійшов один із викладачів.
“Ти тут, щоб дійсно працювати, чи просто шукаєш виправдання?” — запитав він,
побачивши, як вона зупинилася на одному місці, загубившись у тексті.
Емілія з подивом поглянула на нього. Її внутрішня боротьба була видна навіть на обличчі.
Вона не знала, що відповісти.
“Мені здається, я не готова до цього,” — ледь чутно сказала вона.
Викладач посміхнувся і сів поруч. “Нікому не легко, Еміліє. Яким би не був шлях, він ніколи
не починається з ідеальних умов. Просто продовжуй, хоч і повільно, і ти побачиш
результати.”
Ці слова відразу заспокоїли її. Вона знову заглибилась у підручник, і на цей раз сприйняла
кожне слово з більшою увагою.
Весь день пройшов у боротьбі з власною лінню і невпевненістю. Вона почала робити
маленькі кроки до того, щоб розібратися з матеріалом. Спочатку їй було складно, але
після кількох годин самостійного навчання, коли вона зробила перші успіхи в розумінні
ключових понять, відчуття гордості за себе нарешті заповнило її серце.
Увечері, вертаючись додому, Емілія згадала, як раніше уникала будь-яких зусиль у
навчанні, вважаючи їх марними. Тепер вона відчувала, як її розум починає працювати по-
новому. Вона вірила, що може досягти чогось, навіть якщо це займе час. Вона тепер
знала, що успіх не приходить миттєво, і що кожен маленький крок на шляху до мети був
важливим.
Вона знову вклалася в ліжко, але цього разу не було відчуття, що життя йде без змісту.
Вона відчувала, що її майбутнє все ще можна змінити, якщо вона продовжить рухатися
вперед. І хоч попереду було ще багато труднощів, Емілія була готова їх долати. Вона

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍