Кевін Джеймс Андерсон - Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон

Згідно давніх легенд на землі жили піщані та крижані Люті, які прагнули знищити одні одних і дракона. Їх вважали творцями людей, проте вже понад 2000 років ніхто про них не чув, а тим більше не бачив. І ось несподівано після пилової бурі з’являються піщані Люті, які заявляють королю Адану про своє повернення після тривалого заклинання сну задля того, щоб розбудити дракона і зійтися у фінальній битві з крижаними Лютими, а також пропонують йому стати їх союзником. Адан опиняється у ситуації, коли досягнення давньої мети Лютих несе пряму загрозу виживанню всього людства, особливо напередодні народження його первістка. Тому він разом з іншими починає шукати спосіб об’єднати та врятувати всіх людей із ворогуючих між собою континентів – адже коли прийшла загальна небезпека, відома ще з легенд, то хто дивиться на безцільні суперечки. Зрештою, це політично насичена пригода з мечами, чаклунством, жагою помсти та пізнанням особливостей людських стосунків.

Кевін Дж. Андерсон

Хребет Дракона

Передмова

Любителям фентезі та пригодницької літератури неймовірно пощастило: вперше українською мовою виходить книга Кевіна Дж. Андерсона «Хребет дракона», яка відкриває трилогію «Розбудити дракона».

Це епічне фентезі, сповнене протистоянь, боротьби за виживання, переживань за особисте життя, життя своїх близьких та свого народу, розуміння відповідальності за прийняті рішення та їх можливі наслідки. На сторінках цього твору на вас чекають щиросердна довіра і підступна зрада, бажання помсти та особисті амбіції всупереч інтересам всього народу — і зрештою для дрібних суперечок вже майже не залишається місця, адже йдеться про виживання всього людства перед загрозою бути знищеним своїми творцями.

Автору як справжньому майстру слова вдалося так цікаво й переконливо змалювати події та героїв, що у власній уяві ніби самі собою постають яскраві картини й образи, а, занурившись у твір, начебто сам проживаєш описані події, дивлячись на них очима зовсім різних героїв — благородних і самолюбних, допитливих і байдужих, владних і підступних — і таким чином отримуєш не однобоке, а багатогранне сприйняття створеного автором дивовижного світу.

У буденному житті нам інколи не вистачає такого погляду на події з різних сторін, адже часом все здається двовимірним — є сторона А і сторона Б. У цьому ж творі читач зможе зануритися в події та пригоди і побачити одні й ті самі ситуації з різних точок зору.

Як на мене, особливість даної праці полягає в тому, що вона дає можливість поринути у світ, в якому можна зустріти й пережити багато того, з чим кожен із нас зустрічається в реальному житті. Добро і зло, правильне і хибне, довіра і зрада, відданість своєму народу і заподіяння йому шкоди, допомога і зневага, створення і руйнування, підкорення, співпраця та багато іншого — через усе це доведеться пройти героям твору, а разом з ними і читачу. Тому можу з впевненістю сказати, що після прочитання цієї книги багато хто з читачів погляне на власне життя по-новому.

Для зручності сприйняття в книгу додано мапи та ілюстрації, які доповнюють образи героїв і допомагають стежити за розвитком подій. У кінці книги є невеликий глосарій зі словами, які можуть бути не зовсім зрозумілими, — користуйтеся ним. Якщо ж вам зустрінуться незрозумілі слова, яких немає в глосарії, то не полінуйтеся знайти їх у звичайному тлумачному словнику і розібратися, що вони означають. Адже коли всі слова в тексті зрозумілі, то й від читання отримуєш більше розуміння та більше задоволення.

Я щиро сподіваюся, що цей твір принесе вам приємні враження і допоможе розширити сприйняття нашого життя.

З повагою,

головний редактор

Владислав Сукенник

1

Велика пилова буря насувалася на межові гори, наче якась жива істота. Брунатна і люта, вона височіла в небі, коли котилася на столичне місто Баннрію із заходу. На високих пісковикових баштах центрального палацу напиналися і тріпотіли під поривами вітру жовті й червоні прапори.

Люди під захистом міських мурів поспіхом снували вулицями. Торгівці спеціями накривали кошики з корою цинамону, бугруватим корінням куркуми та сушеними перцями, а тоді затягали їх у свої крамниці. Корчмарі згортали полотняні навіси та прив’язували їх. Крамарі тягли столи з їжею в укриття. Матері гукали своїх дітей, і гупання віконниць, які квапливо зачинялися, котилося луною по вулицях нижнього міста.

Адан Старфолл, молодий король Судерри, стояв самотою на площадці башти замку Баннрії, спостерігаючи за тим, як його величне місто готується до бурі.

— Страшна буде буря, — прошепотів він собі. — Дуже страшна.

Укріплений замок було зведено на вершині пагорба всередині обнесеного мурами величного міста, і неспокійні вітри кружляли й завивали навколо найвищої башти.

Тихими спокійними ночами він любив дивитися на зорі з оглядового майданчика, проте зараз бачив лише щільний морок у небі. Хмари сунули, каламутячись, як дим, зрушені якимось титанічним неспокоєм у пустелі з далекого заходу. Перед лицем такого могутнього шторму його влада короля важила мало. Він здогадувався, що на повну силу буря вдарить не більш як за дві години.

Адан змахнув пасма рудувато-каштанового волосся з високого чола, але вітер знову їх скуйовдив. Іржаво-коричнева гостра борідка робила його вродливе обличчя й заокруглене підборіддя ще привабливішими. Його блакитні очі, що випромінювали співчуття та допитливість, виглядали молодими як на очі короля.

Адан правив усього три роки, а от Баннрія була заснована близько двох тисяч років тому, і столиця витримувала натиск уже багатьох бур. Піддані знали, як знаходити укриття й вичікувати, а потім виходити зі сховків із мітлами та щітками, аби прибрати доріжки та зовнішні сходи, витрясти святкові прапори, якими славилося давнє місто.

Проте він не хотів би покидати свій народ у скруті. Зійшовши на трон Судерри, одного з трьох королівств Співдружності, Адан пообіцяв бути зовсім інакшим королем. Споглядаючи лабіринт вулиць унизу, він намагався вигадати спосіб допомогти своїм підданим. Він хотів показати їм, що не був королем з черствим серцем, байдужим до своїх підданих, чи корумпованим регентом[1], до яких звикли мешканці Судерри.

За його спиною несподівано відчинилися двері, що вели до покоїв замку, і його дружина Пенда вийшла на оглядовий майданчик. Вона була стрункою брюнеткою з великими карими очима, навіть темнішими за її густе волосся. Обличчя у формі серця і впевнені рухи були типовими для представників диких племен Утауків, кочових кланів торгівців, що селилися по всій території Співдружності.

— Я відчула бурю навіть у замку, Старфолле. — Вона зробила крок уперед, щоб поглянути на далеку хмару пилюки, яка насувалася на них. За звичкою провела коло довкруж серця. — Кра, яка сильна буря! — Зелений птах-рептилія на її плечі залопотів крилами, вчепившись у шкіряну захисну накладку, щоб зберегти рівновагу.

Пенда, якій виповнився двадцять один рік, була на два роки молодшою за свого чоловіка, але вона більше бачила світ, кочуючи з караванами Утауків. Адану подобалося думати, що він приручив свою