Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   — У рабстві, я була у дона Андреаса. Шкода одразу не зрозуміла цього. Навіть у Поштіги я відчувала себе хоча й не вільною та все ж людиною.

   —  Візьми це від щирого серця. Допоможи батькові налагодити справи. Він не розумів, що робить, коли віддав тебе заміж за того пихатого, і безчесного багатія. Сам він гідна людина, раз у нього така донька, як ти.

   Габріела посміхнулася, і взяла хлопця за руку. 

   — Якщо там, у Лісабоні, або ще десь знайдеш гідну людину, і покохаєш, я ніколи не стану між вами, обіцяю. Не лякайся, що я мститиму. 

   — Ось такої ти про мене думки! — не на жарт розлютилася дівчина, — знайшов мені заміну? Або хочеш гуляти так, як Стів? 

   — Та не в цьому річ, я просто боюся за тебе. Я не перенесу, якщо з тобою щось трапиться.     

   — Що зі мною ще трапиться? Мене вже викрадали, продавали в рабство. Я ледь не стала наложницею нелюда, який потім збирався продати мене  в гарем! — прокричала Габріела, —  може, справа в тобі, а не в мені? Я повернуся до Лісабону, якщо більше не потрібна тобі! 

   Ледь стримуючи сльози, дівчина вибігла з кімнати. Фернандо понад усе хотів погнатися за нею, зупинити, але розумів, що так буде краще для них.