Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

— Знайшли лише один малий рятівний бот у шпиталі, але він малий, по-друге, пограбований. Там вирвали все обладнання із панелі управління. - промовив Ван.

—  Є ще вантажний, перероблений у сміттєвоз, - сказав Шарм, - Але, перше покоління, та й зараз лежить на боці, поряд зі сміттєвим полігоном.

—  Тоді вантажимося у флаєр, - наказав Ван. - Фіск, сподіваюся, ти доведеш нас.

—  Без проблем, - трохи самовпевнено промовив Фіск. Насправді він переживав, але сподівався, що проблем не повинно бути.

Як і в боті, місця для сидіння були лише для пілота. Ось тільки у флаєрі не був передбачений другий пілот, так що лише Фіск міг з комфортом розташуватися в кріслі, а ось іншим довелося за допомогою магнітних замків закріпити себе у трюмі флаєра. Піднявшись у повітря, Фіск на малій швидкості близько землі направив флаєр у бік лісу. Хлопець збирався летіти над маківками дерев, щоб зменшити ймовірність виявлення.

Через кілька хвилин з Фіском зв'язався Декс і сказав, що він знаходиться над ним, і прикриває щитами флаєр від виявлення з орбіти. На щастя, до аварії Фіск зміг відлетіти більше ніж на п'ятдесят кілометрів від складу. Зіурги, які почали його обшукувати, зараз не могли їх бачити. Сам політ тривав лише трохи довше за п'ятнадцять хвилин. Коли флаєр поринув під воду, Декс відключив маскування, і направив бот у бік в'язниці. А ось Фіск попрямував у бік заводу, де на нього вже чекали решта пілотів.

***

—  Ти зовсім охренів? Якого х** ти намагався вбити моїх людей? Може я почну вбивати твоїх? - закричав Декс, ледве зайшов до кабінету Родріеля.

—  Так треба було, - відповів аграф, - сідай, поговоримо.

—  Навіть заперечувати не будеш?

—  А сенс? Твоя людина виявилася розумною, знайшов кришталевий зломщик. А вони майже не фіксуються звичайними сканерами. - сказав аграф, відвернувшись до сполота спиною і підійшовши до бару, - Будеш?

—  Наливай, і я сподіваюся, що в тебе є пояснення, ти знав би, як мені хочеться роздавити твою голову, щоб весь мозок вилився на підлогу, - сказав Декс.

— Ти надто прив'язуєшся до людей. У мене також є улюблені люди. Той же Філіс, але я б не вбивався так, якби його вбили, як ти.

— Я знаю твоє ставлення до людей, але давай ближче до справи. Чому ти вирішив убити мою людину? Ми ж розібралися в тій ситуації, і ти пообіцяв не чіпати його, - сказав Декс.

— Не дивлячись на це, я все одно його ненавиджу, дочка досі не прийшла до тями. Вона стає собою лише малюючи, - сказав Родріель, в його очах одночасно перемішувалась ненависть до Хуста і любов до своєї дочки. - Але я б не торкнувся його, якби він не намагався через друзів передати їй листа.

— Родрі, ти мій знайомий, добрий знайомий, але якщо ще раз спробуєш торкнутися моїх людей, я вб'ю тебе. - спокійним тоном промовив Декс, Родріель від цих спокійних слів подавився слиною. Сполот не жартував, аграф не думав, що старий знайомий віддасть перевагу людям замість нього. - Ти ж дурень, мало не вбив хлопця. Той насилу зміг врятуватися з усіма.

— Отож, хіба ми цього не хотіли? Перевірити в смертельній ситуації хлопчика? - прийшов до тями після загрози аграф.

— Я хотів перевірити його у контрольованій ситуації. Відразу вибух реактора. У разі чого я не зміг би його врятувати.

—  Якби він не врятувався, то не варто було б переживати про нього, - сказав Родріель, - а так ми ще раз переконалися, що він переродженець. Ти бачив, як хлопець підкорив пілота глайдера?

— Бачив, але в цьому винувато не те, що він переродженець, а те, що він примудрився підчепити частину ментального тіла у таурскену. Саме ця частина створила на поверхні його ментального тіла структури підключення до псі-мережі. Плюс у нього виявився рівень доступу таурскену.

— От скажи чесно, чи зміг би звичайний пацан поглинути частину ментального тіла? Це дуже схоже ще на одну техніку корпусу псіонів. - відповів аграф.

—  Добре, згоден, дуже схоже, - сказав Декс. - Сподіваюся, ти більше нічого не робитимеш у його бік без мене. Він і так налаштований проти тебе. І повір, тобі доведеться постаратися, щоб він не став ворогом у майбутньому. - більше перебувати з аграфом в одному приміщенні Декс не хотів, а тому, залпом допивши вино, покинув його.

А ось Родріель, щойно зачинилися двері за старим товаришем, задумався. Він, звичайно, ступив, намагаючись убити Хуста, але надто вже привабливо це було, та й на нещасний випадок списати можна було. Але все одно Декс став дозволяти собі надто  багато. Він, здається, вважав себе головним. Так, він сильніший  раз в сто, як псіон. Відверто кажучи, пацан, якщо розвиватиметься з тими ж темпами, вже через рік стане сильнішим за Родріеля. Так, він губернатор сектора, а аграф лише начальник в'язниці та заводу.

Але ж Родріель походив з Великого Дому. А Декс був дитиною звичайної сім'ї дослідників. Саме аграф мав більше прав на владу, просто через своє походження. А отже, варто нагадати Дексу, хто головний, але не зараз. Родріель зізнавався сам собі, що ризикувати собою не хоче, а від зіургів і архів позбутися варто. Так нехай і позбавляється, а потім може просто й не вижити.

***

—  Молодець, - обняла Каарла Фіска, коли той покинув борт флаєра, - Я переживала, а коли побачила, як ти падаєш, хотіла на допомогу кинутися, але Декс заборонив.

—  Все правильно, бачиш - ми впоралися, - усміхнувся Фіск.

—  Але притягнув флаєр замість бота, - це вже влізла Джуві. - Але чого ще можна було очікувати від "маленьких" друзів невдахи.

—  Не варто, - утримав Каарлу Фіск, коли та збиралася відповісти Джуві, - Не варто опускати до її рівня. Подивився б я, що вона робила у разі відмови утримуючого магнітного поля в ядрі реактора і системи відстрілу реактора, що вийшла з ладу.

—  Я б не була в такій ситуації, - прошипіла Джуві. Було весело за нею спостерігати. Каарла і Джуві, щойно бачили один одного, втрачали всякий контроль над собою. Що одна, що друга не могли утриматися від уїдливих коментарів. Вже всі зрозуміли, що не варто лізти в їхню суперечку, навіть хлопець цієї Джуві. Он він стоїть осторонь і з цікавістю спостерігає за розвитком ситуації.