Юрій Павлович Винничук - Аптекар

Айзек, — я за вас страшенно переживав, бо перспектива опинитися знову безробітним і ночувати під мостом мене не тішила. Тому я звернувся по допомогу до ребе Меєра, який подавав цінні поради панові Зиморовичу. Вони, правда, не допомогли, зате допомогла його підказка, що нам робити з тим таємничим листом Але я вам про це пізніше в деталях оповім. Бо ось і пан Калькбреннер, і Франц не дадуть збрехати, як ми всі вами переймалися. А особливо Рута. Якби не вона, вам би довелося таки зависнути на штирох палях. Бо то вона роздобула листа від Юліани, якого та передала через Стася. Ходи сюди, малий! — покликав він хлопця. Той несміливо підійшов.

— Пробачте, що я не встиг забрати торбу з кущів, — сказав малий, знітившись. — Лоренцо мені сказав, щоб я знайшов її і заніс вам.

— Нічого. Усе добре скінчилося, — сказав аптекар. — Прийдеш до мене завтра, то знайду для тебе роботу.

Хлопець втішився і, перед тим, як побігти, не стримався, щоб не поцілувати руку Лукашеві.

— Дивує мене одна річ, — промовив Лукаш, відчуваючи, як долає його сонливість. — Яз розпачу випив отруєне вино, але воно на мене не подіяло.

— І не могло подіяти, — засміявся Айзек. — Бо коли Каспер прийшов до нас за екстрактом роделії, а ми саме чаклували над тим листом, і букви з черепашою швидкістю прокльовувалися, то Рута йому дала трішки вашого чудодійного бальзаму. Ми ж бо вірили, що вдасться-таки того листа оживити.

— Бальзаму? — здивувався Лукаш. — І скільки ж вона його дала?

— Та що там! — махнув рукою Айзек. — Всього лише один бульк!

— О, Господи! Та ж, коли його вип’є здорова людина, то засне на добу, а то й на дві. Тільки цього ще мені бракувало!

— Ай, пане доктор, — втішав його Айзек. — Добре виспатися — ще нікому не шкодило. Далебі такий сон на добу-дві куди кращий, аніж той вічний, нє?

Лукаш глянув на них туманіючим поглядом.

— Добре. Беріть мене попід руки й ведіть, якщо не хочете, аби я влігся під парканом.

Айзек з Рутою підхопили його і повели, відчуваючи, як важчає його хода.

— На добраніч! — гукнув навздогін Калькбреннер. — Як очухаєтеся, дайтеся знати. Мусимо ваше щасливе воскресіння закропити.

Рута тулилася до Лукаша, дивлячись на нього якимись зовсім інакшими очима, не в стані вимовити ані слова, вона усміхалася, і в очах її зблискували сльози. Але то були сльози радості. Коли вони одійшли від натовпу, вона нарешті промовила:

— Я була така сліпа.

— Я теж, — сказав Лукаш, позіхаючи, і йому здалося, що він упізнав ту руку, яка махала йому уві сні.

Примечания

1

Мальвазія — вино з однойменного винограду, що росте на Середземномор’ї.

2

Цаль — як і дюйм — 2,54 см.

3

Зиморович Бартоломей (1597–1677) — львівський поет, історик і бургомістр. Перед посадою бургомістра тривалий час був лавником і правником.

4

«Під Крилатим Оленем» — цей будинок стояв на місці теперішнього будинку № 45 на розі Ринку і Друкарської.

5

Пушка — кругла бляшанка з накривкою.

6

Тузинь — дюжина.

7

Меркурій — ртуть.

8

Камлот — дешева бавовняна тканина.

9

Білоголова — жінка.

10

Мізерикордія — кинджал милосердя, яким добивали ворога.

11

Мадей — легендарний розбійник, який після багатьох злочинів заслужив прощення.

12

Алікант — іспанське вино з Андалузії.

13

Кампіан Павло (1527–1600) — доктор медицини, підприємець, райця і бургомістр Львова.

14

Анчевський Мартин Никанор (?—1676) — львівський райця, бургомістр, купець, доктор медицини і філософії.

15

Інфузорії — відкрив їх уперше у 1670-х роках Левенгук, але саме слово існувало раніше й означало мікроскопічні організми, які рясно розвиваються в різних рослинних настоях, — infusum.

16

Немирич Юрій (1612–1659) — український магнат, патріот, воєначальник, державний діяч і дипломат доби Хмельниччини. Автор проекту Гадяцької угоди.

17

Ульріх фон Юнгінґен — Великий Магістр, очолював військо Тевтонського ордену у битві під Грюнвальдом 15 липня 1410 року.

18

Зиморович Шимон (1604–1629) — брат Бартоломея, поет.

19

Овочі — так ми колись називали фрукти. А те, що ми називаємо завдяки визволителям овочами, називалося городиною і яриною.