Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Тобі легко говорити, — злегка здригнувся його голос. — Що ти знаєш про втрату батька? Він для мене вся сім'я...

Лука запнувся, згадавши, кому це говорить. І з острахом подивився на Ельдара. Той в обличчі не здригнувся, а ось погляд у нього раптом змінився. І холод в його очах немов поступився іншому почуттю. Майї здалося, що на кілька секунд вона побачила жаль. Навіть біль.

Але потім Ельдар раптом посміхнувся. Посміхнувся, як робив це завжди: іронічно, зухвало. Немов надів маску, що сховала всі його думки.

 — Лука, я поділюся з тобою однієї маленькою таємницею, — заграв його голос дивними нотками. — За своє бажання я вже заплатив не одним життям. — Він підніс до Луки мішечок. — А скількома готовий заплатити ти? — хижо блиснули його очі.

Лука, який тепер став блідіше привида, глипнув на мішечок, як на розпечений камінь. Повернувся до Майї. В його очах вона прочитала німе запитання. Він був розгублений, заплутаний у власних почуттях. І Майя розуміла їх. Розуміла, як часом думаєш, що готовий піти на все, аби отримати бажане.

 — Ельдар правий. Якщо твій батько побоювався ділитися з Верховним Ковенои своїми знаннями, значить, у нього були на те причини. Він сподівався, ти зрозумієш його вибір.

Лука потупився і так нічого й не сказав.

 ***

У вежу вони повернулися в мовчанні. Лука не забрав спогади, замкнувся у своїх думках. Він надів пальто і шапку. Натягнув на плечі рюкзак, і лише потім розвернувся до адептів.

 — Я не згоден з його вибором, — заявив він. — Але раз він так вирішив, нехай так і буде, — підняв він сірі очі, що раптом прояснилися. Хлопчик глянув на Ельдара: — У мене спогади будуть захищені ненадійно. Тому прошу тебе зберегти їх поки у себе. — Ельдар кивнув. Лука видихнув і поправив шапку. Він був все ще засмучений, але намагався не показувати цього. Біля дверей він знову розвернувся. — Прошу вибачення за доставлені незручності. І вдячний за співпрацю, — сказав він по-діловому, явно стараючись виглядати дорослим.

Коли Майя побачила через вікно, як Лука йде до воріт академії, вона тихо промовила:

 — Армія Тварюк ще не з'явилася. А через неї вже стільки проблем.

 — Коронація Темного Князя — подія, яка не пройде без шуму, — сказав Ельдар.

 — З Лукою все буде добре?

 — Він рішучий хлопець, сама бачила, — посміхнувся Ельдар. — Тепер він знає правду про батька. Це важливо, щоб рухатися далі.

Дівчина злегка кивнула. Спостерігаючи за Лукою у вікно, вона на мить почула стукання швидких коліс поїзда, поки за вікном чоловік в чорному плащі зникає у натовпі. Лука був схожий на неї. Батько покинув його за власним вибором. Хоча вчинок Ждана Стародуба Майя хоча б могла зрозуміти.

 — Все вийшло, як ти й попереджав, — сказала вона, повернувшись до хлопця.

 — Не зовсім. Ждан Стародуб зрадив Ковен не заради Маскарона. Він просто не розділив їхніх планів стосовно Армії.

 — Якось це дивно, — повернулася до вікна спиною Майя. — Ждан Стародуб вивчав підземелля міста. Але в спогадах жодного тунелю або печери... Ой! — схаменулася вона. — Ми не розпитали Луку про інформатора?

 — Поки тебе не було, я його вже запитав. Його інформатором була монетка.

 — Монетка? — здивувалася Майя і насторожилася. — Золота?

Ельдар кивнув.

 — Звідки знаєш?

 — Потім розповім...

 ***

Як з'ясувалося, Лука зустрів монетку ще раз в той же день, як Майя за ним погналася. Він побіг за блискучою дрібничкою, а коли її спіймав, почув голос. Коли прийшов до тями, монетка і голос пропали. Але він добре пам'ятав, що йому сказали.

 — Це була запечатана ілюзія? — здогадалася Майя.

 — Швидше за все.

 — І він так легко повірив тому, кого навіть не бачив, — знову глянула на Луку через вікно.

 — Вона сказала йому те, що він хотів почути. Дала надію повернути батька. На його місці я б використав таку можливість.

Майя з розумінням кивнула. А потім повернулася до хлопця, пильно вдивилась йому в обличчя. Той, помітивши це, запитально повів головою.

 — Заплатив життями за своє бажання? — згадала дівчина. — Про що ти говорив?

 — А я таке говорив? — здивувався Ельдар.

Хлопець задумався, а потім ніби згадавши, кивнув.

 — Ну, мені ж потрібно було страху нагнати на малого, — простодушно розвів він руками. — Гаразд, у нас не так багато часу залишилося, — одногрупник глянув на настінний годинник — до вечері залишалося менш як година. А ми з тобою давно не відпрацьовували заклинання, — показав він на стілець навпроти. Дівчина зміряла Ельдара уважним поглядом — знову він переводив тему на навчання. — Навряд чи Армія Тварюк з'явиться раніше іспитів, — продовжував Ельдар, — тому виправдатися відмовкою «я рятував світ» не вийде.

 — Тебе це веселить? — здогадалася Майя.

 — А тебе хіба ні? — лукаво глянув на неї Ельдар. — Погодься, це розбавляє навчальні будні.

Він розтягнув губи в задоволеній усмішці. Ну так, йому, мабуть, цілими днями нудно сидіти у вежі. А через події минулого тижня Майя зовсім не займалася чароплетінням. Їй потрібно багато надолужити. Державні змови та заховані монстри не зійдуть за відмовку на уроці мадам Пуфи. Тут треба готуватися, як перед справжнім боєм.