Анна Лерой - Дім для Пенсі, Анна Лерой

***

Після того пам'ятного дня народження дні летять уперед без зупинки, і те, що сталося в корчмі, поступово стирається з пам'яті. Більше підозрілих мисливців Пенсі не зустрічає, а чутки проходять повз неї. Та й коли встигати бути в курсі усіх останніх новин, коли час треба приділити близьким? Занадто багато турбот випадає на долю Пенсі наприкінці цієї зими.

Кейра чомусь починає сильно вередувать, в неї часто змінюється настрій і звички, вона то плаче, то злиться. А потім одного зимового дня вона тікає на вулицю в снігопад. Пенсі доводиться довго її шукати, навіть сусідів просити про допомогу.

Мабуть, це вперше, коли Пенсі настільки засмучена поведінкою доньки і сварить Кейру. Звісно це не найкраща реакція, але Пенсі ніколи раніше не відчувала такої тривоги за її життя. Вже ввечері вони знову обіймають одна одну, але…

Наступного дня стає зрозумілим, що біганина під час снігопаду не проходить без наслідків. Кейра вперше за своє життя всерйоз застуджується. Дуже дивно насправді, що так вийшло, адже ланцюжок із відерсом вона не знімає. Пенсі про всяк випадок обмінюється з донькою кулонами і йде до лікаря по допомогу. На тумбочці біля дитячого ліжка з'являються порошки і сиропи. Пані Каліс відтоді починає варити цілющі напої, що зміцнюють організм і допомагають впоратися із хворобою. А кашель зі шмарклями додаються до вже звичних змін настрою і відмови їсти навіть улюблені пиріжки. Пенсі днями змучується так, що їй нестерпно хочеться спати, хоч сидячі, хоч стоячі, але занепокоєння і втома не дають нормально виспатися.

Батьки, на жаль, допомогти не можуть: одразу після дня народження Пенсі вони вирушили до найближчого Чорного лісу, а це десь добова подорож від столиці, щоб пригадати молодість і пробігтися між кучугурами. Егор розповідає у листі, що екіпірування в них чудове і надійне, небезпек ніяких не передбачається, ліс спокійний, хоча однаково місце для романтичного побачення вони, звісно ж, обрали дивне. Пенсі не може стримати широкої посмішки: вона рада за батьків. Правильно, коли в житті є місце раптовим приємним пригодам. І вона майже не турбується, Егор точно догляне за ними.

Крок за кроком весна нарешті розпочинається і стає тепліше. Дедалі більше снігу тане на даху. Усе яскравіше полуденне сонце. Дедалі щиріші посмішки на обличчях людей. І ось, нарешті: Пенсі вперше після зимових хуртовин відчиняє маленьке віконце для провітрювання в своїй спальні і залишає його так на всю ніч. З вулиці пахне свіжістю, талою водою і сирою землею — майже не прогрітою, але вже обласканою сонцем. Вона довго на повні груди дихає поки ще холодним повітрям, а потім задоволена вкривається пухнастою ковдрою й одразу ж засинає.

Сни їй сняться звичайні, хоча ніч зараз така, що якраз підходить і для особливих, таємничих. Але ні, сюжети пересічні. Миготять калейдоскопом буденні місця, вулички Тамарі і спокійне море, вже знайомі люди. Пенсі просто повертається з боку на бік, щоб побачити чергову історію, де вона приміряє нову спідницю чи купує солодку булку. Але в якийсь момент теплі добрі сновидіння змінюються, до того, що відбувається, додається гнітюче відчуття чужого погляду, важкого і вимогливого.

А потім вона опиняється посеред порожньої площі в центрі Тамарі і нібито чує протяжний крик, і тієї ж миті все навколо уві сні огортає туманом.

Вона чує, як завиває дивний зловіщий голос, але не може розпізнати, чий він. 

Вона баче тінь. Вочевідь плаче якесть моторошне створіння, бо що ще могло б наснитися мисливиці на дивності. А потім воно, те створіння — незрозуміле і страшне — торкається холодною лапою її ноги…

— …Предки! — підскакує Пенсі на кроваті, крутить головою і — приголомшена, перелякана — завмирає. Серце колотиться як скажене. Але ніякого чудовиська немає, це був сон. Усього лише сон і різкий неприємний холод ранньої весни, який вчепився кігтями в її висунуту з-під ковдри ногу… Чи не тільки він?

— Ма-амо-о, — ледь чутно, пошепки плаче поруч із ліжком майже непомітна в темряві Кейра, гладячи по коліну ту саму оголену ногу. Пенсі кліпає очима, проводить руками по обличчю, стираючи залишки сну й позбуваючись кошмару, і зосереджується на дитині.

— Крихітко, що трапилося? Іди-но сюди, — вона простягає руки до доньки.

Кейра приходить уже не вперше. Її добряче налякала застуда, тож тепер щоразу, як трапиться будь-який поганий сон або неприємне відчуття, вона біжить розповідати про це Пенсі. Пані Каліс каже, що з часом хвилювання і страх минуть, просто як завжди все незнайоме здається дитині моторошним. От і зараз Кейра скиглить жалібно і розгублено:

— Мамусю, мені боляче! Допоможи, будь ласка, будь ласка! — і втикається маківкою Пенсі в груди. Пенсі ледь стримує позіхання, занадто хвилюватися поки що немає причини. Мабуть, у доньки заболіла голова. Хоча й трохи неспокійно, тривожно, що Кейра знову захворіла. Начебто лікар казав, що вона майже одужала. Пенсі затягує вже довге, але все ще дитяче тіло доньки до себе на коліна, вкриває їх обох ковдрою і гладить її по напруженій спині та м'якому волоссю.

— Я ж не помру?.. — чується схвильований голос звідкись ізсередини цього кокона.

— Ні, звісно, ні. Зараз я заварю тобі корисний фруктовий чай, а завтра ми підемо до лікаря, він перевірить, чи все з тобою добре, — Пенсі з усмішкою підбадьорює доньку. — А де саме болить?

— Ось тут, — Кейра виплутується з ковдри, сідає і тремтячими пальцями піднімає чубчик, відкриваючи лоб.

«Ні, не може бути». 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍