Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

Глава 15

Глава 15

 

Технократія Лірм.

 

    Корабельна броня піддавалася моїй здатності розчиняти матерію з деяким напруженням. Раніше, коли я робив отвір у кораблі під час захоплення лауриту, то на цю напругу своїх пси-сил особливо не звертав уваги, оскільки був сповнений енергії.

     Зараз же я вже неабияк витратив пси-енергію, і тому відчував усі принади псионічного виснаження. Для мене це не вперше, особливо коли вибиралися з шахти я багато енергії витратив, але там мене підтримувало раксанітове випромінювання, зараз же я міг розраховувати лише на свої здібності.

    І це було дуже і дуже неприємно, було відчуття ніби мене хтось розібрав на шматочки пазла, а потім зібрав не в правильному порядку. Словами мій стан було важко передати, але потрібно було себе тримати в руках і не скаржитися.

    Взагалі я помітив, що відтоді, як я потрапив у рабство до аварців, я став набагато більше чоловіком, ніж до цього на Землі. Раніше я б уже психував і бідкався б на долю, зараз я, зціпивши зуби, продовжував працювати і намагався не звертати увагу на слабкість, що підступала.

    А тут ще й втрата руки давалася взнаки, ліки починали переставати діяти і біль повертався, ще більше організм накачувати знеболювальними не можна, інакше почну втрачати швидкість реакції, а це мені зараз ніяк не можна дозволити.

     На нас ще чекають бої, а якщо я буду з дещо загальмованою реакцією, то це може призвести до сумних наслідків. Тож легкий тягнучий біль доводилося терпіти, благо, що останнім часом мій больовий поріг пристойно так виріс і біль зараз був далеко від критичного для мене рівня.

     Щоб економити свої пси-сили, я повернувся до старого методу, який уже давно не використовував, а саме розм'якшення матерії, я навіть на рідину не перетворював корпус фрегата, надто напружено для мене це було.

     Але й так доводилося ледь не гвалтувати себе щоб працювати. Стимулятори зі скафандра трохи навіть прискорили отримання пси енергії, чесно кажучи, я досі не дійшов до єдино правильної думки, звідки з'являється пси енергія. 

     Але схиляюся, вона виробляється в процесі роботи свідомості, зрідка я помічав, що під час розумової роботи швидкість отримання нової пси енергії збільшувалася.

     Тож стимулятор, напевно, якимось чином взаємодіяв з моїм розумом і стимулював його роботу, і це якраз і давало змогу швидше відновлюватися пси-енергії. Але це я так думаю, на жаль реальної теорії з пси-мистецтва я не знаю, і отримати її найближчим часом мені буде нізвідки.

     А поки що Ліка зараз висіла на тросі біля корпусу корабля і просто відривала шматки броні руками. Це зараз могла зробити навіть дитина, настільки м'яким матеріалом вона стала, це було схоже на м'який пластилін.

     Сам я продовжував розм'якшувати корпус фрегата, щоб ми змогли пролізти через утворений отвір. Нам ще пощастило, що ушкодження фрегата були надто сильними і більша частина його систем не функціонувала.

     Звісно, такий варіант роботи зайняв у рази більше часу, але іншого виходу не було. Відпочивши півгодинки я впорався із завданням, і Ліка змогла проколупати отвір у корпусі фрегата для нашого проникнення за двадцять хвилин, але ж якби я був сповнений сил, то витрачати більше хвилини навряд чи довелося б.

     Шматки розм'якшеної броні фрегата виглядали досить кумедно. Адже хімічний склад у них не змінювався, та й фізичні властивості не змінювалися. Змінювався лише агрегатний стан. І тепер матеріал створений для захисту космічного корабля був більше схожий на м'яку вологу глину.

     Сканер біологічної активності показав усередині корабля понад двадцять живих об'єктів розміром зі звичайну людину, а для такого маленького корабля як фрегат це була величезна кількість людей.

     Взагалі сканер біологічної активності доволі дорога річ і зазвичай не встановлюють у стандартні бойові скафандри, але Ліка ніколи не шкодувала грошей, а тому її обладнання часто було навіть кращим, ніж у спецпідрозділів держав.

       Той самий сканер, який зараз працював, був вельми дорогим пристроєм, він більш ніж удесятеро перевищував чутливість стандартних, які використовує поліція на провінційних планетах.

       Та й у метрополіях подібною чутливістю сканери мало в кого могли похвалитися.  Мені, на жаль, подібним сканером у реальності не довелося користуватися, він у неї всього один, а ось на тренуваннях у тренажері я усвідомив корисність подібного девайса.

     Для стандартного фрегата вважається, що корабель розрахований до шести осіб екіпажу і п'яти пасажирів, тут же явно людей було більше. І це при тому, що корабель то не цілий, а розбитий при посадці на поверхню планети.  Тож і місця в понівеченому корпусі було досить мало.

     За відеозаписом, який надала Ліка, було видно, що від фрегата в кращому разі залишилося три чверті, решту корабля зім'яло в гармошку від невдалого приземлення. Ну як невдалого, лідери повстанців то вижили при такій жорсткій посадці, так що корабель відпрацював своє призначення до кінця.

     Майже всі люди, знайдені сканером біологічної активності, були сконцентровані в одному приміщенні, на складі, або як флотські називають трюм. Лише двоє озброєних солдатів перебували біля входу на фрегат у місці пробоїни.

     Саме в трюмі знаходився сейф, через який і піднявся цей весь сир бор. І, найімовірніше, вони якраз намагалися його розкрити. Самим процесом розтину займалося лише шестеро людей, інші ж були охоронцями, які постійно моніторили навколишнє оточення.

     Судячи з витраченого часу на невдалі спроби розкриття як представниками технократії Лірм, так і представниками імперії Атаран, сейф був із непростих. 

     Ліка ж навіть упізнала виробника і повідомила нейромережею, що сейфи цього виробника за останні сто років офіційно зламали лише тричі, і то це були старі моделі, а та, що перед нами, аж ніяк до старих не належала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍