Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

Розділ 31. Пастка.

Інтерлюдія.

Хорт замаскував свій мотоцикл і сидів сам окопувався, робив лежак, щоб бандити не побачили його, не змогли виявити при пересуванні та коли здетонує вибухівка. В них також були прилади нічного бачення, тому він дотримувався обережності. Метрів за триста від нього під найближчим пагорбом закопувався Ден, ніч була зоряна і його було добре помітно по сигнатурі тепла. Хорт визвав його по зв'язку.

— Ден як ти почуваєшся, не полізеш уперед як минулого разу?

— Ні, я вже трохи охолонув. Тут мені хлопці дали таку можливість поквитатися. Я не підведу.

— З літуном освоївся?

— Та там простіше простого, тільки розклав додатково запасні гранати на пагорбах, за допомогою магніту на летуні підбиратиму і потім скидати їм гостинці.

— Не ризикуй і не лізь на рожен.

— Я помщуся, запишу, що все зробив, а потім ще раз, те саме. – посміхнувся він. - Старий став, все записую, але не пам’ятаю куди.

Він почав знімати зі спини рюкзак, потім поколупався в ньому, витяг пакет і поліз на пагорб встановлювати та маскувати свій розвідувальний дрон. Став на одне коліно, обережно підвівся над пагорбом і почав роздивлятися дорогу. Від сюди до них було близько п'яти кілометрів, з пагорба помітно було, як вони шикувалися на кілька колон для руху.

— Усі ще стоять, збираються виступати. - передав він по зв'язку - Треба знищити їх, якнайбільше. Кожен убитий бандит. – це чиєсь врятоване життя у найближчому майбутньому.

— У мене все готове. Ти як? – сховав я під накидкою все, що було на поверхні.

— Я теж майже готовий. Зараз я тебе перевірю. – підлетів персональний розвідник і покрутився над замаскованим місцем. - треба додати пару кущів або гілок, сильно чисто у тебе в окрузі.

— Зроблю. – акуратно переніс гілку старого дерева і замаскував усе ще раз.

— Я турелі прикопав для відволікання уваги. Як будуть у зоні стріляй.

— Прийнято.

— Виїжджають. Перевір моє маскування і завмираємо поки не під'їдуть.

Ден закрив свою лежанку, і я перевірив усе нормально, ні в якому діапазоні його не було помітно. Тепер режим радіомовчання до активації мін. Тиша. Пройшло близько години поки не з'явилися перші машини, бандити, що йдуть попереду, на байках вискакували на пагорби та перевіряли ситуацію попереду руху в живу.

10% колони заїхало в заміновану місцевість, 30%, трохи розтягнута колонна не всі увійдуть до зони поразки. 70% все, активація.

З боку яру пролунав гучний вибух. Тимчасовий проміжок між першим та іншими становив трохи більш ніж половина секунди, проте визначити, скільки вибухів було, це будь-якого досвідченого вуха буде складно. Канонада тривала майже хвилину, потім пішли поодинокі вибухи, щось горіло вибухало, хтось звернув з дороги та нарвався на заміновану пастку.

— Зараз побіжать ... - пророкував Хорт. - Якщо там, звичайно, залишилося кому атакувати. Запускай Ден летуна, я вмикаю турелі.

Заторохтіли постріли, бандити почали огризатися. Полетіли у бік турелей гранати та ракети. Пролунали вибухи.

Хорт чекав, причаївшись і приготувавши гвинтівку. Поруч із ним поки стояла тиша. Його розвідник показував вогонь і миготіння на місці підриву, а їх розвідники, що залишилися, намагалися знайти супротивника. Ден бурчав:

— Ну, що ж вони, залягли! Йти вперед вже нема кому, чи що? Усіх уламками посікло.

— Бачу головного бандита в бойовому скафандрі, що з великої машини, збирає всіх до групи. Ховається зараз під перекинутою машиною, йому, мабуть, повідомили, що банда, яка їхала знищувати форт, майже перестала існувати. Було десь двадцять п'ять машин, тепер залишилося сім і мотоцикли, і будь-хто, хто поворухнеться, потрапить в мене під турелі. Запускай летуна і кидай гранати, доки вони не очухалися.

— Перша партія пішла, - сказав Ден. Пролунали вибухи та постріли. Мотоциклісти крутилися на відстані, намагаючись знайти супротивника й іноді підриваючись на закладених гранатах.

Головний бандит групи злякався та затаївся біля своєї машини, на дорозі метушаться вцілілі бандити, шукають порятунок. Була спроба вийди з пастки, зібраними силами посунулись на прорив, а виявилося, що й нема куди тікати, навколо все заміновано. Тут ще й зверху прилетіло і розкидало зібрану групу і цілі машини, що залишилися на місці підриву.

— Друга партія, запускаю, помітили хто їм гостинці кидає, намагаються збити.

— У мене лишилося дві турелі, решту вибили. - раптом пролунала канонада, бандити накрили великий квадрат разом з турелями, одна з машин, що не потрапила на міни, опинилася з ракетами та пострілом зробила коридор для виходу решти з мінного поля.

— Я все Ден, у мене вибили всі турелі.

— Ще захід. – знову пролунала канонада та постріли. Почав сваритися Ден.

— Усе і я відстрілявся, мого літуна збили. Нам залишилось самим виходити.

— Мік сказав чекати. Сиди не лізь нікуди, вони мають бути тут. А то знову буде як минулого разу.

— Сиджу. - пробурчав він.

У цей час бандити почали формуватися групами по дві три людини та виходити акуратно із замінованої місцевості своєрідним коридором. Іноді лунали вибухи, хтось не туди пішов або це на машинах щось вибухало. Яскрава зоряна ніч була додатково освітлена пожежами та криками поранених. Плазмові гранати змогли на шматки рознести більшу частину, залишилося не більше 20% вцілілих від усієї групи разом із пораненими. Пройшов деякий час.

— Мисливці, що тут у вас? – пролунав голос у зв'язку.

Запитував Мік, заходячи з заду колони бандитів на кораблі під пеленою.

— Воюємо, - коротко відповів Ден - все, що готували, все розтратили. Сидимо на вас чекаємо.

— Спостерігаю точку збору залишків і кілька людей намагаються самі втекти звідси на мотоциклах. - поінформував Мік.

— Банди всі такі, як запахло смаженим кожен сам за себе. Це осередки ще можуть організуватися, а тут і ватажка поранено. Ось вони й роблять ноги на всі чотири сторони. – розповідав Хорт.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍