Володимир Миколайович Владко - Аргонавти Всесвіту

Інфрарадій, як припускав Вадим, буде випромінювати енергію в мільйони разів повільніше, ніж ядра урану чи плутонію, які розщеплюються в цепній реакції. Бо там ми маємо справу з вибухом, а не з розпадом, який протікає постійно і планомірно. Втім, енергія інфрарадію мусить, за ідеєю Сокола, випромінюватися в сотні тисяч разів активніше, ніж енергія знайомого нам звичайного радію. Ви розумієте, Галю, яким зручним і корисним джерелом енергії міг би бути такий елемент, як інфрарадій?

— І Вадим Сергійович гадає тепер, що… — Галя Рижко не наважувалася закінчити своє запитання: надто вже все це було важливим і серйозним, щоб її зеленувато-сірі камінці, такі непривабливі на вигляд, могли бути могутнім інфрарадієм!

— Так, він гадає, що ви відкрили на Венері інфрарадій… вірніше сказати, якісь солі інфрарадію. І дуже добре, що тільки солі, інакше ви не відбулися б тільки опіком, — закінчив Микола Петрович. Він знову взяв у руки один з камінців, принесених Галею, і підніс його до очей, уважно розглядаючи.

— А на Землі немає інфрарадію? — спитала ще Галя.

— Це невідомо, — неуважливо обізвався Риндін, зосереджено розглядаючи камінець. — Якщо він і є на нашій старенькій, якщо не розклався за мільярди років її існування цілком, то, певна річ, ховається від нас де-небудь у найглибших надрах Землі. І в такому разі — чи не його енергія розігріває вогнища магми в цих надрах і викидає вогняну лаву на поверхню Землі під час вулканічних вибухів?.. Ми не знаємо цього, Галю. І — знаєте що? Давайте, відкладемо подалі вбік ці камінці. Важко сказати, чи мають вони відношення до інфрарадію. Це встановить Вадим. Проте вони дуже активні. Мені от зараз здалося, що поверхнею камінця пробігають крихітні золоті іскорки… і тільки потім я збагнув, що насправді це — роздратування сітчатки в моїх очах. А тепер от, як бачите, ще й сльози виступили! Ні, відкладемо ваші камінці. Це — небезпечні іграшки, і нам треба бути дуже обережними з ними… Що таке, Ван? Якісь новини? — одразу пожвавішав Риндін, побачивши Ван Луна, який хутко увійшов до каюти, тримаючи в руці аркушик паперу.

— Дуже важливі новини, Миколо Петровичу, — промовив Ван Лун. — Сигнали з Землі!

Риндін радісно простягнув до нього руки:

— Дорогий Ван! Значить, зонд-антена дала свої наслідки. Які ж сигнали, що говорить Земля? Ви добре чули?

— Так, тільки не мову, а радіограму. На Землі не певні, що ми можемо вільно прийняти радіотелефонну передачу. І Земля подає сигнали за абеткою Морзе. Ось, автомат записав, прошу. — І він простягнув Риндіну принесений аркуш паперу.

— «Венера-1», «Венера-1», слухайте нас, говорить Земля, — читав голосно Микола Петрович. Його голос уривався, академік був не в силах справитися з радісним хвилюванням. — Після одержання поштової ракети — знову не маємо від вас ніяких відомостей. Безперервно намагаємося зв’язатися з вами. Слухайте нас, «Венера-1»! Перейшли на азбуку Морзе, бо немає певності, що простір не перекручує хвилі радіотелефону. Передавайте відповідні сигнали на повній потужності вашого передавача, також за азбукою Морзе. Щойно одержимо ваше підтвердження, зразу ж таки сповістимо вам про нові важливі дані відносно вашого зворотного старту з Венери. З’ясовано можливість значного прискорення вашого відльоту. Передавайте відповідні сигнали, чекаємо! «Венера-1», відповідайте! Будемо знову викликати вас, як і раніше, через кожну годину. «Венера-1», відповідайте Землі!»

Риндін підвів очі на Ван Луна:

— Які ж це можуть бути нові дані про відліт, Ван? Ви не здогадуєтеся?

— Ні, Миколо Петровичу. Важко сказати, вважаю.

— Втім, навіщо я запитую? Зараз треба думати про інше. Ви перевірили, що саме пошкоджене в нашому передавачі?

— Перевіряв, ще не знайшов, шкодую. Буду шукати, доки не знайду. Полагоджу, Миколо Петровичу, обіцяю.

— Треба поспішати, Ван. Земля чекає нашої відповіді. І надзвичайно цікаво, що то за нові дані?.. А що там Вадим? Усе ще зайнятий аналізом?

— Я зараз піду довідаюся, — трохи підвелася Галя. їй так хотілося бути знову корисною! Проте Риндін суворо спинив її:

— Нікуди ви не підете, люба моя. Лежіть у своєму гамаку і не думайте вставати. Раніше ніж через доби дві-три я не дозволю вам рухатися.

— Ой! — незадоволено озвалася Галя. — Аж дві-три доби!

— Так, якщо не більше. Ми не знаємо ступеня активності цього мінералу. Треба буде ще вимірити, якщо Вадим не зробив уже цього. Так чи інакше, але ваше щастя, Галю, що ви були в скафандрі, коли несли зразки. Металева сітка, яка вкриває гумову тканину скафандра, дещо нейтралізувала радіоактивний вплив мінералу. Інакше було б значно гірше. Отож, лежіть і мовчіть. Вам прописаний постільний режим!.. А, Вадиме! Нарешті! Які наслідки?

Втім, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслідки його досліджень. Геолог не увійшов, а влетів до каюти. Потім він проробив кілька неймовірних танцювальних рухів, що закінчилися стрибком чи не під саму стелю. Його очі сяяли, ніс і одна щока були заплямовані чорнилом і якимсь червоним хімічним реактивом. Захлинаючись від збудження, Сокіл вигукнув:

— Це інфрарадій, Миколо Петровичу! Сумнівів немає! Вага, величезна радіоактивність, всі інші показники говорять про одне й те ж саме: Галя знайшла солі інфрарадію! Галиночко, чи ж розумієте ви, що це означає? А, та що там казати!

Він кинувся до Галі і розцілував її. Розгублена дівчина тільки руками змахнула:

— Вадиме Сергійовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергійовичу!

Втім, Сокіл не бачив і не чув нічого. Він підбіг до Риндіна, який вже весело сміявся, і так само міцно розцілував його. Потім спинився перед Ван Луном, хотів було обійняти і його, але тут-таки махнув безнадійно рукою:

— Все одно, Ван, ви нічого не розумієте в емоціях. Ні, мені треба заспокоїтися, залишитися на самоті!

Він вибіг за двері, в коридор — і звідти до товаришів долинули його переможні вигуки:

— Є інфрарадій! Ура, є інфрарадій! Ура!