Джонатан Страуд - Порожня могила, Джонатан Страуд

Барнс поплескав його по плечу:

— Так, так... щодо цього... ми з вами ще мусимо трохи поговорити.

* * *

У Будинку Фіттес ми працювали до обіду, а потім нас привезли до Скотленд-Ярду, де ми давали свідчення майже до вечора. На Портленд-Роу нас привезли автомобілем ДЕПРІК тільки по п’ятій годині. У повітрі вже віяло сутінками, хоч небо було ще синє й іржаві захисні ліхтарі досі не увімкнулись. Вісті про події в центрі Лондона вже докотились і до наших місць, бо двері й вікна численних будинків ще були відчинені, а діти досі бавились у дворах і по стежках. Фіолетові гілочки лаванди, прикріплені до вуличних огорож, перетворювали Портленд-Роу на справжній садок. Під ворітьми й під’їздами, де на сонці виблискували срібні обереги, люди обговорювали нинішні новини. Старий Аріф вийшов з крамниці, щоб запалити свіжу лаванду; тихенька пісенька, яку він мугикав собі під ніс, перемішувалась із дитячим сміхом та голосами дорослих.

Ми повільно, втомлено простували дорогою.

Фасад будинку № 35 мав, зрештою, непоганий вигляд. Про нещодавні буремні події тут нагадували хіба що чорні плями від вибухів магнію на садовій стежці, яскрава смугаста попереджувальна стрічка ДЕПРІК на брамі й табличка з написом «ЗАРАЖЕНА ЗОНА», приліплена до старих чорних парадних дверей.

Локвуд зірвав з брами стрічку, зібгав її й кинув убік. Поклав руку на защіпку, проте не поспішав відчиняти хвіртку.

Ми стояли на вулиці й дивились на власний будинок.

Повністю висаджено було тільки одне вікно, проте в інших вікнах видніли уламки дощок, якими їх було забито зсередини. На стежці, що вела до будинку, виблискували сіль і залізні стружки — їх, мабуть, насипала тут Барнсова команда.

Скільки разів нам доводилось так само стояти перед будинками, де колись трапилось щось моторошне й надприродний слід тих подій зберігався там по багатьох роках! Скільки разів ми вантажили на плечі своє знаряддя й сміливо заходили до таких місць! І ніколи не затримувались на порозі — це не наша звичка.

І на Стренді, і в Скотленд-Ярді ми зберігали спокій і впевненість, проте зараз несподівано відчули страшенну втому. Ми заціпеніло стояли на порозі власного розгромленого будинку.

Врешті Голлі сміливо ступила вперед і прочинила хвіртку.

— Ходімо, — рішуче сказала вона. — Ходімо й покінчимо з цим усім.

28

Сьогодні в номері:

інтерв’ю з М.Ю. Барнсом

та Е.Дж. Локвудом

Учора з’явились нові надзвичайні подробиці щодо розслідування скандальної справи про події в Будинку Фіттес, де нещодавно відбулася серія потужних вибухів, унаслідок яких загинули Пенелопа Фіттес та численні співробітники її компанії. Розслідування призвело до відкриттів, які загрожують зруйнувати всю індустрію засобів психологічного захисту. Сам Будинок Фіттес зачинено на карантин, багатьох співробітників компанії заарештовано, а слідчі ДЕПРІК тим часом поступово розкривають подробиці діяльності таємних лабораторій, схованих у підвалах будинку. Сьогодні в своєму ексклюзивному інтерв’ю газеті «Таймс» дві ключові особи цього розслідування — пан Монтегю Барнс із ДЕПРІК і пан Ентоні Локвуд з уславленої агенції «Локвуд і К°» — розповідають про його перебіг.

 «На підземних поверхах Будинку Фіттес, — розповів пан Локвуд, — ми виявили докази того, що там проводились протиприродні таємні експерименти з використанням заборонених психологічних артефактів. Також там зберігалися запаси нелегальних вибухових речовин, які були застосовані в бою, що розпочався після нашого прибуття до Будинку Фіттес. Крім того, нас атакували моторошні привиди й небезпечні злочинці, одним з яких була сама Пенелопа Фіттес».

Учора, після короткої поховальної відправи, тіло Пенелопи Фіттес перенесли до гробниці під Мавзолеєм Фіттес. Водночас були заарештовані її спільники в корпорації «Світанок» та низці інших провідних компаній. ДЕПРІК, одначе, наголошує, що громадянам не варто побоюватись того, що ці арешти послаблять їхній захист від надприродних сил. Агенції «Фіттес» і «Ротвел» відтепер перетворюються на «Об’єднану агенцію психологічних розслідувань», тимчасовим керівником якої призначено пана Барнса. «Будьте певні, — заявив він, — що цей скандал, який так вразив нас усіх, ніяк не завадить психологічним агенціям, великим і малим, вести й надалі свою нескінченну боротьбу з Проблемою».

Згідно з твердженням пана Локвуда, масштаб таємної діяльності в Будинку Фіттес загрожував усім жителям Лондона. «Я знаю, що ДЕПРІК нині продовжує розслідувати ці небезпечні експерименти, — зазначив він. — Проте зараз уже немає жодних сумнівів, що організатором цієї діяльності була Пенелопа Фіттес, до того ж упродовж багатьох років. З боку панни Фіттес це було ганебною зрадою тієї справи, якій присвятила своє життя її бабуся. Гадаю, що Маріса Фіттес перевертається зараз у своїй труні».

Повна версія інтерв ’ю з Барн-сом і Локвудом:

читайте на с. 3-6.

«Занепад і падіння» — історія династії Фіттес:

читайте на с. 7-11.

Ентоні Локвуд: «Мій стиль одягу» — кольорова вкладка в середині газети.

— Дивовижно, Локвуде, як багато ти зумів сказати в цьому інтерв’ю, — зауважила я, дивлячись на нього поверх газетного аркуша. — І водночас — як мало. Тут ви з Барнсом варті один одного. Я не здивуюсь, якщо завтра ти відпустиш такі самі вуса, як у нього.

Локвуд усміхнувся мені з-за бляшанки з фарбою. Він стояв біля вікна кімнати Джесіки, яка невдовзі мала стати нашою спальнею для гостей, і фарбував стіну. На нього падало сонячне проміння, а оскільки й фарба була біла, й новенька сорочка на ньому теж була біла, і ранок випав напрочуд ясний, то від цього блиску навіть хотілося затулити очі.

— Я розумію, Люсі, що ти маєш на увазі, — відповів він. — Тільки навіщо такі крайнощі? Здебільшого все, що я сказав, — це правда.

Я обережно згорнула газету, щоб потім віддати її Джор-джеві — підшити до нашого робочого журналу, — й вирушила по свою бляшанку, щоб допомагати фарбувати кімнату.

— Так, начебто правда, — сказала я. — Однак найголовніше тут кудись пропадає, зникає з очей. Пенелопа була погана — це правда. Тільки тут немає жодного слова про Марісу, про те, що тілом Пенелопи керував її злий дух. Протиприродні експерименти — теж правда. Тільки тут ані словом не згадано ні про портал у підвалі, ні про мандрівки до Іншого Світу.

— Розумієш, Люсі, в нас із Барнсом угода, — відказав Локвуд. — Він дуже наполягав на ній. Та й нам усім зрозуміло, чому про все це краще помовчати... Овва, ми з тобою майже дофарбували останню стіну!