Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Ми теж? — здивувалася дівчина.

Хлопець кивнув, і Майя обережно вдихнула трохи туману. Вона побачила, як Ельдар зробив те ж саме і поставив блюдце на стіл. Очі застелило пеленою, приховавши контури круглої кімнати. З сизого туману почали вимальовуватися нові силуети.

Спочатку перед ними з'явився стіл зі стільцями в кутку. За ним розгорталася площа, а потім чітко проявилися ліхтарі з будинками позаду. Майя озирнулася, зрозумівши, що бачить терасу невеликого кафе на краю центральної площі Цвіточа. Звідси можна розгледіти, як розходяться від площі три головних бульвари. З боків стоять адміністративні будівлі. Судячи з квітучих ірисів в клумбах, була весна або початок літа.

Майя дивилася на все це чиїмись очима. У чоловічих руках з тонкими пальцями господар погляду тримав з'єднані скріпкою потерті папери — мабуть, через довгу роботи з ними. На паперах були якісь записи, однак прочитати їх важко.

 — Вибачте за очікування.

Юна офіціантка поставила на стіл чашку з чаєм.

 — Дякую, — сказав той, чиїми очима Майя дивилася.

Він відклав папери та підсунув до себе чашку. У відобитті Майя розглянула риси трикутного обличчя чоловіка з кучерявим волоссям. Дівчина не бачила себе, як і Ельдара або Луку. Але, тримаючи хлопчика за плече, вона все ще його відчувала. А тому відчула, як він напружився. Лука впізнав свого батька.

Навпроти Ждана Стародуба за стіл хтось сів. Побачивши велике обличчя з довгими підійнятими вусами та моноклем на правому оці, Майя впізнала командира міської варти.

— Пане Касс, — піднявся Ждан Стародуб.

Вони потиснули один одному руки.

— Радий бачити вас, пане Ждан, — діловито сказав командир. — Верховний Ковен давно чекає від мене звісток, а ви кудись пропали. Я вже думав відправляти загін шукати вас по катакомбах.

 — Це було б зайвим. Я пропадав не в підземному лабіринті, а наземному — в архіві міста, — пояснив Ждан. — Знаєте, читаючи вже в котрий раз записи, я помітив цікаве повторення. Наприклад, у відомому описі тієї знаменної ночі.

Він взяв листки й подивився на верхні рядки, написані витягнутим почерком:

 — «Коло було величезне, а зірки приховані в пітьмі. Від реву здригалися небеса і гори, як у страшному сні. Та був зупинений ворог, і світанок настав в тишині».

Майя помітила, що слово «зупинений» обведено. Нижче йшли фрази теж з підкресленими словами.

 — Так, я знаю цей запис, — сказав командир.

 — А ось вам інші записи від самих Засновників про фатальну ніч, — простягнув він скріплені папери.

Командир поправив монокль і став читати. Ждан, стежачи за поглядом співбесідника, з’єднав пальці та заговорив:

 — Як бачите, у всіх записах після того дня Засновники при згадці своєї перемоги використовували слово «зупинений».

 — Це важливо?

 — Думаю, не звернути на це увагу було б неправильно. Чому вони жодного разу не сказали «вбитий», «знищений» або «запечатаний». Вони всюди повторювали, що ворог був «зупинений».

 — А ви не забагато надаєте цьому значення? — зігнув брову пан Касс.

 — Для нас — чарівників — слова мають особливе значення. Помилка в слові заклинання може привести до неприємних наслідків. Тому, якщо справа стосується магії, до значення слів ми ставимося особливо педантично.

 — Але тоді що означає це «зупинений»?

 — Це я і збираюся з'ясувати.

 — Ви впевнені, що Армія взагалі в місті?

Ждан Стародуб подивився на площу, де прогулювалися безтурботні містяни. Серед квітів бігала весела дітвора.

 — Якщо немає, то хіба не краще це для нас?

 — Ні, — суворо заперечив командир. — Верховний Ковен доручив нам знайти Армію Тварюк. І легше обшукати місто, а не ціле Чарогір’є.

 — Я зараз вивчаю підземелля Рубінового замку. Якщо пощастить знайти скарбницю, можливо, ми дізнаємося, як була зупинена Армія.

 — Як вона була зупинена — не головне питання, — різко заперечив пан Касс. — Прошу не забувати, ваше завдання — знайти саму Армію, а не відновлювати події минулого.

Ждан Стародуб подивився на командира:

 — Але хіба не важливіше дізнатися, як боротися з ворогом перш ніж знайти його?

Чоловік в циліндрі поблажливо подивився на чарівника.

 — Пане Ждан, ви думаєте однобоко. Ви не бачите всіх можливостей від цієї знахідки.

 — Невже наша мета не знищити Армію?

 — Для початку знайдіть її. А що з нею буде далі, вирішувати Верховному Ковену. Ви зрозуміли своє завдання?

Ждан не відповів, і обличчя його не було видно. Але, помітивши, що пан Касс вичікувально дивиться на нього, чоловік кивнув.

 — Ось і славно, — посміхнувся командир. — Ми покладаємося на вас.

Він підняв циліндр в прощальному жесті. З його відходом контури столу попливли. Натомість вулиця міста спалахувала в сизому тумані на кілька секунд, а потім її змінила алея. Так один за іншим змінювалися вуличні пейзажі Цвіточа. Картинки майданчиків, провулків і скверів знову і знову з'являлися перед очима. У Майї запаморочилося в голові, вона навіть відчула нудоту.

 — Крапула! — почула вона голос Ельдара.

Їй на очі лягла долоня. Картини навколо згорнулися, немов хтось стягував покривало. Види міста зникли за сизим туманом.