Френк Херберт - Єретики Дюни

— Не можемо позбутися Одраде. Так само, як не можемо позбутися гхоли, — промовила Тараза.

Голос Беллонди був тихим і рівним:

— Тепер вони обоє для нас небезпечні. Глянь, як Одраде ослабила тебе своїм звітом зі словами з січі Табр!

— Невже Тиранове послання ослабило мене, Белл?

— Ти знаєш, що я маю на увазі. У Бене Тлейлакс немає моралі.

— Перестань змінювати тему, Белл. Твої думки кружляють, як комаха довкола цвіту. Який запах ти занюхала насправді?

— Тлейлаксу! Вони зробили цього гхолу з власною метою. А тепер Одраде хоче, щоб ми…

— Ти повторюєшся, Белл.

— Тлейлаксу ідуть навпростець. Їхній погляд на генетику відмінний від нашого. Це не людський погляд. Вони творять монстрів.

— Справді?

Беллонда вступила до кімнати, обійшла довкола столу і стала поблизу Тарази, закривши Матері Настоятельці вид на нішу з фігуркою Ченоа.

— Союз зі священниками Ракіса — так, але не з тлейлаксу. — Одіж Беллонди зашелестіла, коли вона змахнула рукою, стиснувши кулак.

— Белл! Теперішній Преосвященник — мімік-лицепляс. Ти маєш на увазі союз із ним?

Белл сердито труснула головою.

— Легіони людей вірять у Шай-Хулуда! Знайдеш їх повсюди. Яким буде їхнє ставлення до нас, якщо наша співучасть у цьому ошуканстві стане колись загальновідомою?

— Ти помиляєшся, Белл! Ми влаштували все так, щоб вразливими виявилися лише тлейлаксу. У цьому Одраде має рацію.

— Ні, не так! Якщо ми їхні союзники, то теж вразливі. Будемо змушені служити тлейлаксу. Це буде гірше, ніж наша довга підлеглість Тиранові.

Тараза побачила злобні спалахи в очах Беллонди. Її реакція була зрозумілою. Жодна Превелебна Мати не могла міркувати про те особливе рабство, яке вони терпіли під правлінням Бога-Імператора, без принаймні кількох спогадів, від яких кров холола в жилах. Гнав їх батогом, як невільників, вони ніколи не мали певності, чи Сестринство доживе до завтрашнього дня.

— Думаєш, завдяки цьому ідіотському союзу ми забезпечимо собі постачання прянощів? — спитала Беллонда.

Тараза розгледіла в цьому той самий старий аргумент. Без меланжу й агонії його перетворення не буде Превелебних Матерів. Для блудниць із Розсіяння меланж, напевне, був однією з цілей — прянощі та влада, яку має Бене Ґессерит завдяки своєму вмінню його використовувати.

Тараза повернулася до свого столу й сіла у слідокрісло, відкинувшись назад, доки воно припасовувалося до її контурів. Це було проблемою. Особливою проблемою Бене Ґессерит. Хоч вони невпинно шукали й експериментували, Сестринство так і не знайшло замінника прянощів. Космічна Гільдія могла прагнути меланжу для трансформації своїх навігаторів, але вони могли замінити прянощі іксіанськими механізмами. У них була альтернатива.

У нас ні.

Беллонда стала по той бік столу Тарази, поклала обидва кулаки на гладеньку поверхню і схилилася, глянувши на Матір Настоятельку згори вниз.

— Ми й досі не знаємо, що тлейлаксу зробили з нашим гхолою!

— Одраде це з’ясує.

— Цього не досить, щоб пробачити їй зраду!

Тараза тихо озвалася:

— Ми чекали цієї миті з покоління в покоління, а ти хочеш отаким простим ударом обірвати проєкт. — Злегка ляснула долонею об стіл.

— Дорогоцінний ракіанський проєкт — не наш проєкт, — промовила Беллонда. — І, можливо, ніколи ним не був.

Зосередивши всі свої могутні ментальні сили, Тараза знову проаналізувала наслідки цього знайомого аргументу. Він часто повторювався під час попередніх довгих сеансів незгоди.

Чи план гхоли було приведено в дію Тираном? Якщо так, то що вони зараз можуть з ним зробити? Що вони повинні з цим зробити?

Під час тривалого диспуту всі пам’ятали про Звіт Меншості. Нехай Шванг’ю мертва, але її однодумці вціліли, і скидається на те, що Беллонда примкнула до них. Невже Сестринство засліпило само себе й не бачить цієї фатальної можливості? Звіт Одраде про це приховане послання на Ракісі можна витлумачити як грізну пересторогу. Одраде підтвердила це, доповівши, що її гнало внутрішнє почуття тривоги. Жодна Превелебна Мати не могла ігнорувати таку подію.

Беллонда випросталася та склала руки на грудях.

— Ми ніколи до кінця не позбудемося впливу вчителів з нашого дитинства та взірців, які нас сформували, чи не так?

Це був типовий аргумент у суперечках Бене Ґессерит. Він нагадував про те, що було їхнім особливо слабким місцем.

«У глибині душі ми аристократи, а наше потомство успадковує владу. Так, це наше слабке місце, а Майлс Теґ — найкращий доказ цього».

Беллонда знайшла просте крісло й сіла в нього, пильно дивлячись на Таразу. Тепер їхні очі були на одному рівні.

— У кульмінаційний період Розсіяння, — сказала вона, — ми втратили близько двадцяти відсотків своїх невдач.

— Ті, що зараз до нас повертаються, — не невдачі.

— Але Тиран, напевне, знав, що так станеться!

— Розсіяння було його метою, Белл. Це був його Золотий Шлях виживання людства!

— Однак ми знаємо, що він відчував до тлейлаксу, і все-таки не знищив їх. Міг, а не знищив!

— Він прагнув різноманітності.

Беллонда гримнула кулаком об стіл.

— І, без сумніву, добився її!

— Ми вже не раз наводили ці аргументи, Белл, а я й далі не бачу, як нам уникнути того, що зробила Одраде.

— Підлеглість!

— Зовсім ні. Невже ми колись цілковито підлягали владі якогось імператора до Тирана? Навіть Муад’Діба!

— Ми й далі в пастці Тирана, — звинуватила її Беллонда. — Скажи, чого тлейлаксу дотепер продукують його улюбленого гхолу? Минули тисячоліття, а все одно цей гхола досі виходить з їхніх контейнерів, як лялька-танцівниця.

— Думаєш, тлейлаксу донині виконують таємний наказ Тирана? Якщо так, то твій аргумент на користь Одраде. Вона створила нам чудові умови, щоб дослідити це.

— Він нічого такого не наказував! Просто зробив цього конкретного гхолу дуже привабливим для Бене Тлейлакс.

— А для нас ні?

— Мати Настоятелько, зараз ми мусимо вирватися з пастки Тирана! Якомога прямішим способом.

— Рішення за мною, Белл. Я й далі схиляюся до обережного союзу.

— Тоді принаймні вбиймо гхолу. Шіана може мати дітей. Ми могли б…

— Цей проєкт ні тепер, ні взагалі ніколи не був суто розплідним!

— Але міг би таким бути. А якщо ти помиляєшся щодо сили, яка приховується за Атрідівським ясновидінням?

— Усі твої пропозиції ведуть до відчуження від Ракіса та Тлейлакса, Белл.

— Сестринство може витримати п’ятдесят поколінь на теперішньому нашому запасі меланжу. І більше, якщо запровадити нормування.

— Белл, думаєш, що п’ятдесят поколінь — це багато? Хіба ти не бачиш, що саме через таку настанову ти не сидиш в моєму кріслі?

Беллонда відштовхнулася від стола, її крісло човгнуло об підлогу. Тараза бачила, що не переконала її. Беллонді більше не можна було довіряти. Їй, можливо, доведеться померти. І де ж у цьому шляхетна мета?

— Це нас ні до чого не приведе, — сказала Тараза. — Залиш мене.

Зоставшись наодинці, Тараза ще раз обдумала послання Одраде. Грізне віщування. Легко було зрозуміти, чому Беллонда та інші так бурхливо відреагували. Та це показувало небезпечний брак самоконтролю.

«Ще не час писати останню волю і заповіт Сестринства».

Якимось дивним чином Одраде й Беллонда поділяли той самий страх, але він привів