Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

52

Емір зробив паузу, кинувши на Лейлу та Саліма довгий, пронизливий погляд. Його голос змінився, став холодним, мов крига.

 

– Браво вам! – повторив він, повільно плескаючи в долоні. – Я вас недооцінював. Любив, довіряв, а ви, як виявляється, готові на все заради грошей. Чудово. Тоді слухай, Салім. У мене є пропозиція. Дуже вигідна угода, яку ти не зможеш відкинути.

 

Салім стиснув кулаки, відчутно напружився, але в його очах з’явився тінь зацікавленості. Лейла раптом застигла на місці, її обличчя стало кам’яним, але губи почали несвідомо тремтіти. Вона розуміла: зараз пролунає щось, що може остаточно зруйнувати її хитко збудований світ.

 

– Я зараз залишаю тобі все, – продовжив Емір, наголосивши на кожному слові, наче викарбовував їх у камені. – Увесь бізнес. Увесь спадок. Кожну копійку, кожен акр землі. Всі рахунки, всі активи. Все, що я створював роками. Воно буде твоїм.

 

Очі Саліма розширилися, і на мить він завмер, ніби не вірив тому, що почув.

 

– Усе це буде твоє, – повторив Емір, підходячи ближче до сина. – Але в обмін на це ти раз і назавжди виходиш із нашого життя. Забуваєш про мене, про Анастасію, про все. Ти зникаєш. Я не хочу чути про тебе, не хочу бачити. Ми розходимося, як кораблі в морі, і більше ніколи не перетинаємося.

 

Ці слова лунали, мов удар молота. Лейла ледь стримувала себе, щоб не вибухнути. Її очі зневажливо звузилися, але вона залишалася мовчазною, мов хижак, що вичікує слушного моменту для нападу.

 

– Що? – нарешті видавив із себе Салім, його голос затремтів. – Ти серйозно? Просто так? Все віддаєш?

 

– Просто так, – підтвердив Емір, змахнувши рукою. – Бо ти для мене більше нічого не значиш.

 

На обличчі Саліма промайнула ціла гама емоцій – шок, гнів, недовіра, а потім щось близьке до люті.

 

– І ти думаєш, що я погоджуся? – виплюнув він, підходячи до батька. – Що я так просто візьму й піду?

 

– Це твій вибір, – Емір знизав плечима. – Але, якщо ти відмовишся, я подбаю про те, щоб ти і твоя Лейла отримали лише одне – в’язницю. Ти добре знаєш, які в мене зв’язки.

 

Ці слова вибили Саліма з рівноваги. Він відступив на крок, збентежено потер підборіддя, намагаючись зрозуміти, наскільки серйозні наміри батька.

 

– А ти хитрий старий лис, – нарешті мовив він із саркастичною посмішкою. – Як завжди, граєш у свої брудні ігри.

 

Лейла не витримала:

 

– Ти що, погодишся на це?! – скрикнула вона, майже кинувшись до Саліма. – Це ж те, чого ми хотіли!

 

– Замовкни, – кинув він їй холодно, навіть не дивлячись у її бік.

 

Я стояла поруч і відчувала, як у мене все всередині стискається. Це була війна, справжня війна, і її результат залежав від кожного слова. Моє серце скажено билося.

 

– Ти справді хочеш це зробити? – запитала я, звертаючись до Саліма, вже не стримуючи сліз. – Ти насправді настільки жалюгідний, що готовий взяти ці гроші й залишити нас із твоїм батьком?

 

Салім кинув на мене погляд, у якому читалися ненависть, біль і, можливо, слабка тінь жалю.

 

– А що мені ще робити? – прошепотів він, наче сам до себе.

Ось я стою, слухаю цю розмову, і всередині мене вже не просто вирували емоції — це був цілий шторм. Я дивлюся на Саліма, який, здається, нарешті починає усвідомлювати, що його хитрощі і підступи зайшли занадто далеко. Його погляд змінюється: від нахабної впевненості до нерозуміння й, можливо, навіть страху. Салім, той самий Салім, який завжди здавався всесильним, тепер виглядає майже розгубленим. Його очі металися між мною, Лейлою й Еміром, неначе він намагався знайти відповіді, яких не було.

 

– Що ти сказав? Я хочу що би повторив! Хочу впевнитися, що мены не почулося! – видавив із себе Салім, зробивши крок уперед, але його голос був зовсім не таким впевненим, як раніше. – Ти… ти залишиш мені все? Просто так?

 

Емір дивився на нього спокійно, але я знала, скільки болю він зараз приховує за цією холодною маскою. Його голос був тихим, але в ньому відчувалася така сила, що я навіть затамувала подих.

 

– Так, Салім. Усе твоє. Бізнес, гроші, будинки, рахунки – все. Я залишу тобі це життя, яке ти так жадав. Але є одна умова: ти більше ніколи не з'явишся в нашому житті. Ні в моєму, ні в житті Анастасії, ні в житті нашої дитини. Ти вільний.

 

Я помітила, як його руки стислися в кулаки. Він, здається, не вірив своїм вухам. Щось у його обличчі змінювалося щосекунди – від шоку до люті, потім до сум'яття. Він намагався зрозуміти, чи це пастка, чи справжня пропозиція.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍