Ольга Обська - Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська

Епілог. Лиха біда минає, тільки повір у це: надія є

— Лізі, я щось не можу зрозуміти, у кого сьогодні весілля: у мене чи в тебе? Чого ти так метушишся? — Надя з усмішкою дивилася, як помічниця гасає по покоях схвильована і змилена.

— У вас, у вас, Ваша Величносте, — відмахнулася Лізі, і не думаючи зменшувати темп своїх метань. — Ось тому і має бути все ідеально, — додала повчально. — Я не повинна нічого проґавити.

— Яка я тобі Величність?

— За кілька годин станете, — зауважила помічниця і ще раз оббігла навколо Наді, роздивляючись її з усіх боків. — З сукнею начебто закінчили, — підвела вона підопічну до дзеркала.

От все в цьому Тай-Наїлі догори дриґом. Модним вважається, щоб сукні мали пишні багатошарові спідниці і вузький ліф. І весільна сукня, Надя вважала, буде саме такою. Десять шарів тканини внизу, а зверху Лізі затягне зав'язки так, що дихати буде проблематично.

Але ж ні. Надя наче повернулася додому. Сукня була схожа на земну вечірню. Ніжна блакитна — кольору літнього неба, як пояснила Лізі. Вона ніжно огортала тіло, не обмежуючи рухів. Сама витонченість. Тканина на дотик гладенька, шовковиста. А зверху було передбачено білий невагомий напівпрозорий плащ-мантію з чогось, що нагадує гіпюр.

— Шкода, вночі неможливо буде роздивитися всієї краси, — Надя крутнулася біля дзеркала.

До чого тут ніч? А до того. Ще одна Тай-Наїльська традиція, теж догори дриґом. Таїнство одруження короля та майбутньої королеви проходить уночі. І не десь в урочистій залі замку, а на вершині найвищого пагорба — під зірками. На цей пагорб, до речі, наречені повинні піднятися пішки. А це близько години шляху. Тому, напевно, вінчальне плаття і зроблене таким зручним.

— Вночі тканина сукні почне поблискувати, — пообіцяла Лізі, — тож буде ще красивіша, ніж зараз.

Вона посадила Надю на стілець перед дзеркалом:

— Тепер зачіска, Ваша Величносте.

— Лізі, — спохмурніла Надя, — от скажи мені, вірнопіддані повинні слухатися свою королеву?

— Звичайно, — почала та розчісувати волосся.

— Тоді наказую, щоб ти називала мене Надя. Хоча б поки ми одні.

— Добре, Величносте Наде, — швидко зорієнтувалася Лізі.

За Тай-Наїльською традицією волосся нареченої має залишатися розпущеним. Але кілька пасм сплітаються у тоненькі кіски. Помічниця озброїлася білими атласними стрічками і приступила до справи. Надя відчувала, що від хвилювання у помічниці руки тремтять.

— Лізі, а що це ти сьогодні зі мною навіть свіжими плітками не поділилася?

Потрібно було якось знизити градус занепокоєння у вірної подруги. Питання прогнозовано її пожвавило. От що-що, а поділитися чутками для Лізі — краще за будь-які антидепресанти.

— Подейкують, лорда Дугласа і леді Равеліну вже доставили під конвоєм в Гірську провінцію на виправні роботи, — почала вона з найцікавішого на її погляд. — Лорда Дугласа направили до бригади землекопів, які мають фундамент для водолікарні вирити. Тепер він, напевно, сильно схудне, — хихикнула Лізі. — А леді Равеліну призначили на кухню, де обіди будівельникам готують.

— Кухаркою?

Бідолашні будівельники. Уявляла Надя, якого варева їм наготує Равеліна, яка жодного разу у своєму житті плити не бачила.

— Посудомийкою, — заспокоїла Лізі. — Ось так, ось так леді Равеліна свій ніс морщила, як побачила брудний посуд, — помічниця зробила перед дзеркалом куменду гримасу, змушуючи Надю розсміятися. — Ось так її перекосило, коли скребок в руки дали — котли з-під часникової підливи чистити.

— Можна подумати ти це бачила, — реготала Надя.

— Не бачила, але уявляю. А взагалі, мало їй ще дісталося, — грізно промовила Лізі. — Його Величність був надто милосердний до неї. Вона мало вас не отруїла якоюсь гидотою. Але нічого, — кровожерливо посміхнулася помічниця, — я трохи компенсувала милосердя короля.

— Лізі, про що це ти? — з підозрою глянула Надя.

— Перед тим, як леді Равеліну з лордом Дугласом забрали, я їй у флягу з водою зілля підлила, яке змушує мухомори замість волосся на голові рости. Нехай знає, як ображати нашу королеву!

— Лізі! — присоромила її Надія. — Ну як так можна?

— Та не переживайте, Величносте Наде. Обдурила мене баба, яка зіллям у проклятому селі торгує. Жодні мухомори не виросли. Зате, подейкують, — Лізі знову захихотіла, — леді Равеліна всю дорогу до Гірської провінції животом мучилася.

Ох, ну що з нею, з цієї Лізі, робити? І коли треба гори зверне, і коли не треба також дуже здібна.

Марина влетіла в кімнату весела і сповнена енергії.

— Ой, Наде, яка ти красуня, — підбігла і цмокнула в щоку. — Твій Ерланд до кінця церемонії не втерпить — потягне тебе кудись у кущі.

Бідолашна Лізі, так поки і не звикла до жартів Марини, моментально залилася фарбою.

— У вас тому весілля вночі на природі відбуваються? — добила її Маринка провокаційним запитанням.

— Міледі Марино, ну що ви таке кажете? Таїнство одруження проводиться вночі на пагорбі — у сяйві зірок, щоб вони стали свідками клятви короля та королеви, яких вони своєю волею з'єднали.

— Одне не виключає інше, — розсміялася Марина і покрутилася перед Надею, демонструючи своє вбрання. — Як тобі?

Подруга, нарешті, змирилася з місцевою модою і була одягнена в провокативну червону сукню, а не джинси. Ну, що сказати? Бідолашний Фелікс. Він же дар мови втратить. Стрункій Маринці з вигинами в потрібних місцях сукня дуже личила. Просто жінка вамп. І, до речі, червона трояндочка, прикріплена до високої зачіски, відмінно поєднувалася з рудим чубчиком.

— Це вже яка? — поцікавилася Надя з посмішкою, показуючи на квітку. Здогадувалася, що це ще один подарунок Фелікса.

— Вісімнадцята. Перевиховання — процес не швидкий, — глибокодумно промовила подруга.

Відразу після інциденту, завдяки якому Фелікса та Марину застали в одному ліжку, Фелікс, як істинний лицар, зробив Марині пропозицію. Але вона категорично відмовила. «Поки не перевиховається, нехай навіть не сподівається. Нехай добивається», — ось такий був її вердикт. І Фелікс, треба віддати йому належне, виявив рідкісну наполегливість. Ерланд навіть пригрозив Марині, що переселить її в прибудову, якщо вона найближчим часом не прийме пропозицію, тому що він втомився розбирати скарги мешканців замку. Вони вже котру ніч поспіль не можуть спати через те, що Фелікс серенади під вікнами горланить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍