Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

       В отриманий отвір я зміг вистрілити з голкомета. Голка при влучанні в комбінезон, який знаходився під скафандром, лише вибухнула осколками. Тільки третя голка змогла пробити комбінезон і розвернути живіт виродка.

      У цей час у мій щит влучило більше десятка бластерних променів і одна плазмова куля, що означало, що за мене взялися всерйоз. Щит практично повністю просів, але виконав своє завдання і врятував мене.

     Я за допомогою здатності випарника, що значно ослабла, зміг розплавити сервомотори на скафандрах противника. Це відразу різко сповільнило їх, і я зміг розстріляти їх із вбудованого в ліве плече плазмомета.

    Озирнувшись, я зрозумів, що в живих біля мене залишився лише Чаїс, але він був непритомний. Також сканери показали, що в мій бік рухається десяток бійців. Зустрічати їх тут було не виходом. Зараз з ослаблими здібностями я мало що міг протиставити добре підготовленим бійцям. 

     Тому я вирішив втекти і сховатися, і хоч хотілося мені ґрунтовно поговорити з цим Чаїсом, але прихопити з собою я його не зможу, мені просто не вдасться в такому разі залишитися непоміченим.    

     Залишати його в живих теж не можна було в такому разі, а тому я вистрілив з плазмомета в голову слідчого і, переконавшись, що він помер, активував маскування і зістрибнув у дірку в даху.

        На цьому поверсі практично всі приміщення були цілими, тож я, намагаючись не залишати слідів, промчав у кінець коридору і сховався на якомусь складі офісної техніки. 

       За п'ять хвилин хтось зайшов у приміщення і, не побачивши нічого, що його зацікавило, залишив його. Я ж трохи розслабився і спробував зв'язатися шифрованим каналом зв'язку з Лікою. Але де там, зв'язок глушився дуже надійно.

       Запустивши мікродрони, я вирішив озирнутися, в яку дупу цього разу потрапив я. І побачене мені показало, що в конкретну. Зараз я зрозумів, що Чаїс мені не брехав насправді. Будівля, яку я вибрав для допиту, виявилася зараз оточена чорношкірими бійцями. 

       Це могли бути як аварці так і представники їхньої діаспори в технократії. Загалом через дронів я нарахував близько сорока бійців і всі вони були в однакових бойових скафандрах, що свідчило про їхню приналежність до офіційних структур. Трохи вдалині від них була купа трупів бійців, якраз тих, які лежали в засідці на нас. 

      Побачене підтверджувало, про те, що тут відбувається справжнісінька війна. Біля північного виходу виявилося всього троє бійців. І саме через нього я вирішив іти. Залишатися надовго тут було небезпечно, енергія в скафандрі рано чи пізно закінчиться, а значить, і перестане працювати маскування.

     А тому слід було йти, але перед цим необхідно перевірити, чи покинув я зону дії якогось пригнічувача. Для цього я випарував коробку зі старою офісною технікою і з полегшенням видихнув, сила дії моєї здатності повернулася.

      На кожному поверсі чергувало по людині. Але мені під маскуванням вдалося без проблем дістатися до північного виходу, де я вже став діяти відкрито й, активувавши енергетичний щит, вистрибнув із дверей.

     Тієї ж миті щит зупинив чергу з голкодільника, а я, зорієнтувавшись, проробив дірки в головах своїх супротивників. Навіщо, я раніше знищував цілком, не зрозуміло, якщо не потрібна скритність, то швидше і легше проробити дірки в життєво важливих частинах тіла.

      У цю мить з даху зістрибнуло двоє бійців в антигравітаційних поясах, на кшталт того, в якому була Ліка під час втечі від Вогана. Ще в повітрі вони відкрили вогонь і, на жаль, я запізно це помітив, і тому не встиг сховатися.

     Перших два постріли щит прийняв на себе, але наступної миті я відчув страшний біль у лівій руці. Насилу відсторонившись від неї, я зумів убити і цих літунів, і тільки після цього глянув на руку. Точніше на те, що залишилося від руки.

        Один із виродків влучив у зчленування ліктя плазмовою кулею і нижче ліктя просто спалило дотла. Скафандр заради порятунку відсік пошкоджену плоть і зараз я хизувався відсутньою до ліктя рукою.

       Коли почала діяти впорснута аптечкою хімія, я зміг прийти до тями і побіг далі до місця зустрічі з Лікою. Думати про свою втрату я поки що не хотів, тим паче в сучасних умовах кінцівку виростити не така вже й проблема, були б гроші або необхідне обладнання.

      На місці зустрічі зараз чергувала п'ятірка чорношкірих бійців і щось чекали. Я ж вирішив пройти трохи далі до місця, де за словами Чаїса загинула дівчинка. Знову активувавши маскування, я попрямував до одноповерхової прибудови заводу, в якій і тримали її за словами слідчого.

     Від самої прибудови мало що залишилося, вона була зруйнована двома або трьома влученнями важкого ручного озброєння. Але мене збентежило те, що сканер зміг знайти лише два тіла, але ж за словами слідчого має бути три.

      Тішило одне, що прибудова була дещо осторонь від місця зустрічі, а тому на неї не звертали уваги. Я вирішив усе таки оглянути трупи і переконатися в тому, що вони належать цілі та дівчинці.

      За допомогою здатності я за п'ять хвилин дістався до трупів і з деяким полегшенням побачив там обох керівників повстанців. Трупа дівчинки не було і вирішив оглянути всю прибудову. 

      Під завалами каміння і залізних балок мені вдалося виявити люк, а це могло означати, що дівчинка все ще може бути живою. Я б на місці викрадачів не тримав би її в тому самому приміщенні, що й вони використовували для свого життя, але все ж у межах доступності.

      І кращого рішення, ніж підвал, і придумати важко. Звільнивши люк, я спробував його відчинити, але нічого не вийшло, він був із примітивним кодовим замком без будь-яких електронних елементів. Я чесно кажучи таку річ не очікував зустріти у світі космічних технологій. 

       Випадково спершись обрубком об стіну, я ледь не знепритомнів. Так хімія добре працює, я практично забув про травму, але тільки-но на неї сперся, як одразу відчув заряд болю, що досить швидко минув завдяки новій порції знеболювального.