Катя Кірініна - Вибач та зрозумій, Катя Кірініна

— Тож почав погрожувати, що забереш Дашу? — не можу втриматися від їдкого коментаря.

— Мені, якщо чесно, досі неприємно, що ти не сказала про свою вагітність, а тоді почуття були на межі, треба було тебе якось зачепити, — уже насміхається він. Сама не розумію, як від вразливого Андрія ми перейшли до звичайного? — Згоден, я перегнув палицю, мені шкода.

— Занадто багато “шкода” в одній розмові, Андрію, — намагаюся встати й відштовхую його від себе. Він не пручається і стає на повний зріст.

— Що ти хочеш, щоб я сказав, Олесю? — нервово запитує він.

Я обертаюся і не можу підібрати слів, він бісить настільки, що хочеться його задушити. Таке траплялося зі мною в часи нашого шлюбу, але ми тоді були молодшими, все здавалося гостріше, на емоціях, а зараз це вже не той молодий хлопець, який спокусив мене. Це дорослий чоловік, який вже не може знайти правильні слова, щоб я повернулася до нього.

— Що потрібно зробити, щоб ти повірила мені, повірила у нас? Хочеш, підемо разом до психолога? Будемо розв'язувати проблеми у шлюбі, як сучасні дорослі люди? Хочеш, полетимо куди завгодно, хоч у Непал, медитуватимемо, станемо буддистами й навчимося пробачати? Та все, що завгодно, аби ти залишилася.

Ніколи не думала, що почую від нього подібне. Якщо зібрався медитувати, то це вже говорить про те, що Заремський дійшов до найвищої точки розпачу.

Все, годі, я не можу так, мені скоро тридцять років, такі душевні муки вже не під силу. Нічого не кажучи, підходжу до нього і кладу свої долоні на його груди. Серце шалено б‘ється, ніби зараз проб’є грудну клітку.

— Я давно тобі вибачила, бовдуре, але ще раз побачу хоч натяк навіть на флірт з іншою жінкою — відірву тобі яйця. І я не жартую, Андрію. Хоч раз поставиш під сумнів свою вірність, я за себе не ручаюся, і жодна медитація тобі не допоможе.

Він переможно усміхається і притискає мене до себе. Може, нам справді сходити разом до психолога? Очевидно, у нас не всі вдома.

— Це стосується і тебе, щоб завтра ніякого Алекса у твоєму житті більше не було, а твої речі перебували в цій квартирі. І я теж не жартую, Олесю, — серйозно каже він, але в його очах іскриться така радість, що мені смішно.

Я цілую його в губи та розумію, що не можу відірватися, це справді схоже на божевілля, але іншого виходу немає.

Трохи згодом, після ще одного разу, я знову лежу на Андрієві. Наші тіла спітнілі від сексу, його рука ніжно гладить мене по спині, і я почуваюся живою настільки, наскільки взагалі може почуватися людина. І я хочу завжди бути такою, мені набридло бути відповідальною за кожен свій вчинок.

Нехай я буду розпусною, нехай буду безхарактерною ганчіркою, якщо вже пробачила невірному чоловікові, але зараз мені здається, що все буде інакше.

Зараз я хочу йому вірити, хоча розумію, що доведеться виконати величезну роботу заради доньки, заради нашого кохання, яке якимось чином вижило. Але насамперед — заради нас самих, щоб у результаті віднайти довгоочікуваний спокій.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно