Андрій Юрійович Курков - Ключі Марії

вже віддавна захопився наш фюрер. Книжка називається «The Coming Race» чи то пак «Прийдешня раса», і видана була 1871 року. Ось вона.

Вальтер вийняв з течки книжку і вручив її Куриласові.

— Виглядає доволі дивакувато, — промовив професор.

— Маєте рацію, оправа зі шкіри незвичної фактури, на корінці книжки нема ані назви, ані імені автора. Лише в горішній частині корінця витиснуто великими літерами таємниче слово «Вріл». У книзі описано життя підземної цивілізації, яка вважає, що Вріл — це магічна енергія, оволодівши якою, можна опанувати свою долю і світ. Сила Вріл становить єдність усіх натуральних носіїв енергії, єдність, яку передбачили більшість видатних мислителів, яку Фарадей наближає для нас під доволі обережною назвою «кореляція». Отже, різні форми, під якими виступає сила матерії, мають одне, спільне походження. Інакше кажучи, вони безпосередньо з собою споріднені і настільки взаємозалежні, що можуть заміняти одна одну, демонструючи рівноцінну міць. Сила Вріл — це щось схоже на атмосферичний магнетизм, який здатен впливати на температуру повітря, а точніше на погоду, на людський розум, приспішуючи чи гальмуючи функції мозку, на тіло, зцілюючи від будь-якої хвороби, на рослин і тварин. Це макрокосмічна форма універсальної енергії, або простіше — велетенський склад статичної, потенціяльно психічної енергії. Це найпотужніша маніфестація креативної сили, що міститься в людському тілі.

Вальтер зробив павзу, забрав книжку, сховав її назад у течку і зацікавлено розглядав професора, намагаючись, мабуть, помітити у виразі його обличчя якщо не захоплення почутим, то принаймні подив. Курилас здогадався, чого від нього чекають і промовив:

— Це надзвичайно цікаво... Однак не бачу зв’язку з головною темою нашої розмови.

— Зараз побачите. Років двадцять тому з’явилося таємне товариство «Вріл», появу якого надихнула книжка лорда Літтона. Це товариство має тісні контакти з орденом Золотої Зорі, теософами, розенкрейцерами і товариством Туле. Воно використовує своєю символікою шумеро-тамплієрську емблему «Saetta Ilua» — «Блискавка Ілу» — себто бога Ілу. Про яку расу написав лорд Літтон? Про арійську! Саме тому наш фюрер і захопився ідеєю надлюдей. Світом повинна панувати новітня могутня раса. У 1930 році у Берліні було засновано товариство Reichsarbeitsgemeinschaft «Das kommende Deutschland» — Рейх­асоціяція Німеччини, яка зайнялася летючими апаратами і вічним двигуном. Перші невпізнані летючі об’єкти зафіксовані років п’ять тому в Америці. Вважають, що прибули вони з Космосу. Але чому не з-під землі? Адже там якраз і розмістилася найвища цивілізація. «Вріл» вірує в богиню Ісіду. А ким є для нас богиня Ісіда? — Вальтер примружив очі, а Курилас стенув плечима. — Не здогадуєтеся? Адже її зображали, як вона годує грудьми сина Гора. Це і є наша Богородиця Діва! — помилувавшись, який ефект справило це одкровення на професора, Вальтер продовжив: — Члени «Вріл» теж вистежують Діву. Вони мають свої методи і просунулися доволі далеко, бо вже є їхні агенти в Кракові. Їхні люди обстежують Карпати і Татри, шукаючи печер, які виведуть до тієї підземної цивілізації. Вони привезли до Берліна групу тибетців, які знають таємницю Аґарті. Тут ми їм не перешкоджаємо. У слушний момент ми використаємо їхні напрацювання і знахідки. Але до Діви вони не повинні наблизитися. Незважаючи на те, що членом «Вріл» є професор Карл Гавсгофер, якому симпатизує фюрер, і незважаючи на те, що саме Карл відкрив для фюрера Вріл. Розумієте?

— Не розумію... Я гадав, що вистежити Діву — в інтересах фюрера.

— Так і є. Фюрер осягнув таємницю Вріл і вміло її використовує. Інакше — як ви гадаєте? — міг би він гіпнотизувати своїми промовами такі маси людей? Фюрер уже володіє надлюдськими можливостями. Він здатен наповнювати себе енергією, яка походить від інших, зокрема під час публічних виступів, а водночас залишати слухачів з більшим запасом емоційної енергії, ніж вони мали перед тим. Це і є Вріл. Але ми говоримо також про товариство «Вріл». Отже, ви не повинні йти з ними на жоден контакт.

— Я тут узагалі ні з ким не контактую, — усміхнувся Курилас.

— Контактує ваш син, — підказав Ріхард.

— З ким?

— З Юрієм Косачем. Він належить до товариства «Вріл».

— Наша Діва, — сказав Вальтер, — теж володіє енергією Вріл. Їм обов’язково треба поєднатися — Діві і фюрерові. Це буде потужний союз, який дасть поштовх для поширення новітньої могутньої раси. Це те, чого прагне фюрер. І ми повинні все зробити для того, щоб такий союз було втілено в життя.

— Хіба цього не прагне також товариство «Вріл»?

— У тім і річ, що їм Діва потрібна винятково для їхніх окультних практик. Якщо вони її вистежать першими, то сховають десь так, щоб не було до неї нікому доступу.

— Гаразд, — кивнув Курилас, — що я повинен робити далі?

— Продовжувати ваші дослідження, — сказав Вальтер. — Адже вони важливі не лише стосовно Діви-Арети, але будуть важливими й пізніше — під час усіх наступних її перевтілень. Завдяки вашим дослідженням можна буде завжди її вирахувати й ізолювати для людського добра. Точніше для пожитку Рейху.

— Наразі ніхто не знає, куди поділася Арета, — втрутився Карл. — У редакції її не було вже давненько. Вдома теж. Тепер, коли у нас є прямі докази, що вона і Діва — одна й та ж особа, нам залишається тільки чекати... Вочевидь, вона полюватиме за вами, професоре. Полковник Ваврик теж такої думки. А якщо так... — він зробив павзу, — вам доведеться виконати роль принади.

— Зі слів полковника нам також стало відомо, що Діва має на своєму тілі певні знаки, — промовив Вальтер.

«Звідки полковник про них довідався? — здивувався Курилас. — Невже й балкон прослуховувався? Але ж там такий галас через ті гучномовці... Ні, мабуть сам розвідав».

— І не лише вона, — продовжив Вальтер, — бо разом з нею у світ приходить її охоронець. З тими ж знаками. Доля їх зводить разом, хоч вони цього й не усвідомлюють. Нас цей охоронець теж цікавить. Як засвідчив полковник Ваврик, у манускрипті, який ви маєте, то був хрестоносець. Є певні сили, які намагатимуться його вбити. Ми б хотіли виявити його раніше, ніж це станеться. А вже надто не хотілося б, щоб лихо трапилося з Дівою, як то вже не раз було в історії. Отже, залишається чекати, — підсумував Вальтер. — Ви продовжуєте ваші дослідження, а ми — наші пошуки. За вашим будинком буде встановлене стеження. У випадку, коли вона знову до вас завітає, ми її схопимо. Зрештою, це і в ваших інтересах.

Розділ 75

Ормос, листопад 2019. Бісмарк розширює острівну географію, але потрапляє в безвихідь

Наступний день не вдався з самого ранку. Жодного таксі Олег не знайшов ні на набережній, ні біля супермаркету, ні біля готелю «Кортіон». Повернувшись на набережну, він зазирнув до знайомої таверни, де грек-бармен розмовляв англійською і пригощав «узо». Таверна, на щастя, вже працювала. Влаштувавшись за «своїм» квадратним столиком, Бісмарк замовив каву.

Разом кавою бармен знову приніс маленьку карафку з «узо». Посмішка на його обличчі світилася, він дійсно був радий бачити Олега. Ще б пак, адже знову