Василь Андрійович Базів - Хрест: постбіблійний детектив

видите – я вооружен и очень опасен. Но опасность для них не в том, что в руках у меня автомат, а в том, что в сердце моем Господь Бог.

Бальтазари дуже насторожено сприймали те, що відбувається. Виглядало так, що їх справді викрали із камери, але завезли додому до… начальника КГБ. У районі всі добре знали цього душогуба. Феофановим лякали малих дітей. Не було в громадській думці більшого втілення зла, ніж він.

– Это они меня не понимают, а вы, люди верующие, скоро меня поймете. Оттуда, с того света, я вернулся уже другим человеком.

У пориві, з яким він розповідав це, він знову знесилив себе і, як це вже було раніше, у стані цілковитого виснаження просто задрімав. Ліза послухала пульс. Зміряла артеріальний тиск і знаком показала – все в порядку, нехай відпочиває. Уже на кухні Олена розказала про все, що коїться з її чоловіком, несподіваним гостям. Вони всі тут перебувають у стресовому стані й не відають, що з ними буде далі.

– А ви не переживайте. Вам треба радіти, що ваш чоловік повернувся до Бога, – без жодної нотки здивування чи потрясіння від несподіваного й невідомого сприйняла почуте Марія.

– Но он от власти и от государства отвернулся. А это опаснее, чем Бог. Бог там, на небе, а эти здесь, за окном.

– Не бійтеся. Бог є всюди, – це вже Бальтазар заговорив. – Не для того він повернув його сюди, щоби покинути напризволяще.

– Ну, хорошо, – втрутилася в розмову москвичка. – Вы, я вижу, люди умные. Рассудительные. Вы что, в самом деле верите в то, что он говорит? Ну, ладно, уверовал в Бога, после болезни вернувшись к жизни. Такие изменения в психике людей допустимы. Но то, что он был там и оттуда вернулся?

– А як можна вірити в Бога й не вірити у вічність життя та безсмертя? – Мати Андрія полюбляла цю тему особливо. У селі вона збирала чималий гурт сусідів і, як апостол, проповідувала. – Ви ж лікар, а саме лікарі зафіксували сотні випадків саме такого прозріння, як це сталося з вашим родичем. Багато людей, що вийшли з клінічної смерті, розповідають одну й ту ж історію. Про шум у вухах. Про відчуття лету. Про шалене переміщення. Про зустрічі з померлими родичами та знайомими. Про те, як їм ведеться там. І усі, зверніть увагу, розповідають одне й те ж. Так можуть говорити лише люди, які побували в одному й тому ж місці. Хоча траплялося це з людьми, що виходили з коми, в різних кінцях планети й у різні часи.

До перебування в комі Феофанов був атеїст, як і належить видатному й заслуженому чекісту, – атеїст войовничий. Тобто атеїст, який каже, що Бога немає, і тим не менше з ним, з Богом, воює.

Він не знав, а якби й знав, то не повірив би, що життя після смерті в другій половині ХХ століття – експериментально доведено. Воно є фактом не тільки Біблії, а – банально – науки під назвою медицина, яка з бурхливим розвитком реанімаційної техніки ввела в словообіг поняття клінічної смерті. Такої смерті, коли всі прилади зафіксували завершення життя, а людина взяла й ожила.

Якби Радянський Союз не був територією за залізною завісою, то те, що сталося з підполковником Феофановим, увійшло би в книгу американського лікаря-реаніматолога Раймонда Моуді «Життя після смерті», яку він видав у 1975 році. Він зробив статистичну роботу – зібрав докупи сотні свідчень людей, які зазнали клінічної смерті, а відтак ожили. Згодом такі ж матеріали систематизували лікарі Е. Кюблер-Росс і Дж. Річчі. Вони намагалися відібрати випадки з якомога більшою тривалістю перебування в стані смерті.

Свідчення різних людей із різних кінців планети зводяться з практично лабораторною точністю до єдиного сюжету. Усі – де і як би вони не вмирали, а потім оживали – розповідали одне і те ж, а саме:

• В певний момент конвульсій настає пік страждань – біль стає нестерпним. Це момент смерті. Життя з тіла виходить у муках.

• Після цього настає момент, при якому тіло вже непідвладне намаганню рухатися, але свідомість працює, чути розмови лікарів, які кажуть, що смерть настала. Хочеться кричати, що це неправда, що я живий. Але сил кричати немає. Просто чуєш уже винесений собі вирок. Сам чуєш і нічого вдіяти не можеш.

• Виникає неприємний шум у вухах і відчуття руху з величезною швидкістю через темний тунель.

• Настає момент виявлення себе поза своїм фізичним тілом, ти й твоє тіло – окремо, ти неначе літаєш над ним. Такі факти поза реальним світом шокують, але вдіяти нічого не можна, бо ти вже вийшов із цього світу, а твоє тіло залишилося в ньому. Поглинає фундаментальне усвідомлення, що ти не тільки тіло. Роздвоєність спочатку нестерпна, але адаптація до нових координат відбувається дуже швидко.

• Відчуття того, що ти перебуваєш у новому тілі, яке ніхто не бачить. Пробуєш заговорити з присутніми, але ніхто не чує. Ти вже не тут, але ще не там.

• Довкола з’являються померлі родичі, які проявляють доброту й готовність допомогти.

• Раптово вибухає яскраве Світло, яке не сліпить. Це Світло сприймається як добра Особистість, що світиться зсередини й не є людським тілом у звичному розумінні

та баченні. Людина відчуває винятково сильний прояв любові до себе.

• Настає щось схоже на екзамен, коли пропливає перед очима все земне життя, яке ти сам оцінюєш.

• Усвідомлення своїх гріхів стає нестерпним, у кожної людини – свої муки, але їх не можна зрівняти з жодними земними стражданнями. Це ті самі пекельні муки – муки сумління, голос Бога в тобі, який ти безнастанно вбивав у собі дотепер, у земному житті.

• З’являється відчуття наближення до межі, за якою вже не може бути вороття.

• Усупереч бажанню все ж відбувається повернення й возз’єднання зі своїм фізичним земним тілом.

• Повернення й безсилля людської мови сповна передати все, що було пережито. Біль від того, що твоя розповідь не викликає довіри.

• Переосмислення життя і втрата страху перед смертю.

17 вересня 1975 року, за кілька років до повернення з того світу Феофанова, на протилежному березі Атлантики по телефону говорив громадянин США Денніон Брінклі. У дріт ударила блискавка, і крізь його тіло пройшов електричний розряд у тисячу вольт, що спричинило смерть. Тіло привезли до лікарні, виписали свідоцтво про смерть, видали родичам, а відтак труп, як і належить, відвезли в морг. За