Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Майя, — з попередженням глянув на неї одногрупник, — не лізь у це.

 — Я сама вирішу, куди мені лізти! — зиркнула на того дівчина та обернулася до професора. — Все було навпаки. Ельдар намагався мене відговорити, а я все одно пішла. — Хлопець насупився і хотів щось сказати, але Майя випередила його і голосно продовжила: — У вас немає причин карати його батогом. Він не пустив Луку в підземелля, приспав його. І мене хотів приспати, але не подіяло. Він нічого поганого не зробив!

Вона почула зітхання з боку. Ельдар несхвально дивився на неї, але Майї було все одно. Вона не збиралася мовчки дивитися, як він розплачується за її особистий вибір. Професор Білозір перші секунди мовчав і спостерігав за ними. А потім раптом усміхнувся:

 — Ну, ось і з'ясували правду. Бачите, навіть зілля не знадобилося.

Майя напружено глянула на вчителя:

 — Ви не покараєте Ельдара?

 — Покараю, але не батогом.

 — Тоді я... — похололо в животі Майї.

 — І вас не відрахую. Але буду змушений доповісти професору Семирозу. Як вчинить він, я вже не знаю.

Майя смикнула жовнами. Щось їй підказувало, що батько якраз швидко скористається приводом виставити її з Академії. Ох, але ж вони тільки почали йти до примирення ...

 — Втім, — задумливо протягнув професор Білозір, — можливо, якщо ви розкажете мені, що саме робили в підземеллі, у мене буде причина задуматися, чи повідомляти про те, що трапилося професору Семирозу. Тільки говорити потрібно чесно. Нічого не упускаючи та не викривляти фактів, — виразно подивився він на Ельдара.

Хлопець стиснув губи, але через кілька секунд почав говорити. Одногрупник досить докладно переказував усе, починаючи з візиту Луки та закінчуючи їх сутичкою з големом. Не сказав він тільки про одне: що в скарбниці вони знайшли Цар Самоцвітів. Ельдар виставив все так, що його більше зацікавила гора золота.

 — Хотів побувати там першим, як законний спадкоємець, — закінчував розповідь хлопець. — Але майже всі речі втратили свою цінність через скверну.

  — Що ж, голем в цій історії найцікавіший предмет. Особливо те, що він протримався там п'ять сотень років і ще здатний був рухатися. Ось що значить високого класу магія, — зауважив для себе чоловік. — А ви самі нарвалися. Буде вам обом наука не лазити там, де не можна, — посміхнувся професор. — Я повідомлю про скарбницю професору Семирозу. Але навряд чи нею будуть займатися найближчим часом, раз вона сповнена проклятої зброї. — Учитель зітхнув: — А шкода... Могли б музей академії поповнити. Ну, дідько з цим, важливіше, що ви не постраждали.

 — Так ви розповісте все батькові? — з побоюванням запитала Майя.

 — Про вашу участь в цій історії я промовчу, леді Майє. Але покарання все одно призначу, просто запишу за інше порушення.

Майя засяяла:

 — Дякую!

Ельдар хмикнув, давши зрозуміти, що від нього подяки вчитель не дочекається.

 — Стосовно спогадів Ждана Стародуба, — згадав професор. — Вони все ще у вас?

 — Я не можу їх віддати, — відрізав Ельдар. — Я зобов'язаний передати їх тільки Луці.

Чоловік кивнув.

 — Роби, що повинен. Буде добре, якщо вони допоможуть Стародубу. Я знаю його — талановитий учень професора Чуба, — професор Білозір подивився убік. — Не позаздриш цьому бідоласі. — Він глянув на дівчину. — Ви можете бути вільні, леді Майє. До вас питань більше немає. Про покарання ви дізнаєтеся завтра, я передам його вам через мадам Ігас.

Майя напружилася, зрозумівши, кому її відправлять на розправу. Ну що ж, все-таки краще, ніж відрахування і нова сварка з батьком. Дівчина попрощалася з професором і хотіла податися до дверей, але тут Ельдар зробив до неї крок і притиснув до себе. Майя від подиву так і завмерла.

 — Вибач, я не повинен був наражати тебе на небезпеку, — тихо вимовив він.

У Майї голова пішла обертом від його низького голосу біля вуха. Але тут під накидку їй щось ковзнуло і примостилося на животі. Дівчина ледь не здригнулася, впізнав пазуристі лапки Кароліни.

Ельдар відпустив її та відступив. Майя розгублено подивилася на нього. Той мовчки розвернувся до декана, і дівчина раптом згадала, що в кабінеті вони не одні. Професор Білозір з цікавістю дивився на них. Зніяковівши ще більше, дівчина поспішила покинути кабінет, поки одногрупник і вчитель не побачили, як палають її щоки.

По коридору вона майже бігла, бажаючи провалитися крізь землю. Що на Ельдара найшло, обіймати її прямо на очах вчителя?! А якщо той подумає про них казна-що? А якщо батько про це дізнається?

Кароліна на її животі знову ворухнулася. Майя відвела край накидки та глянула на ящірку. І побачила, що та тримає в пащі Цар Самоцвітів. Кароліна переповзла їй на руку і вклала в долоню рубін.

Глянувши на нього, Майя раптом зрозуміла, що зробив Ельдар. Він просто непомітно передав їй камінь. Напевно, побоювався, що рубін можуть знайти у нього, раз він залишився у професора Білозора в кабінеті.

Розчарування з тріском розбило ейфорію. Звичайно ж, це був розважливий хід її одногрупника, і не більше. А вона вже встигла голову втратити. Адже скільки разів собі нагадувала, докоряла за наївність.

 «Чому я кожен раз на це ведуся?»  — втомлено подумала вона.

Відчувши себе повною дурепою, дівчина вже не поспішала, а важко крокувала до холу. Втома навалилася на неї в усій своїй повноті. Звичайно, її серце сьогодні зіграло їм хорошу службу, попередивши про ілюзію. Але як же воно ускладнює їй життя, поки тягне її до того, хто ніколи їй не відповість взаємністю.