Олена Гриб - Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб

– Добрий день, Наталю. – Віта дуже сподівалася, що голос не звучить вороже.

– Угу, – хмикнула та, повертаючи дзеркало заднього виду в нормальний стан. – Може, кому й добрий.

«Я маю повне моральне право мовчати», – похмура відповідь уразила не на жарт.

Ось тільки у вкрай винного сусіда по задньому сидінню були зовсім інші плани, і йому не терпілося їх обговорити.

– Нагадую для дурнів, – монотонно забубонів Шарашка, обірвавши зворушливі слова Тіна про почуття. – Об’єкт А втратив дев’яносто три відсотки енергії і був нестабільний. Об’єкт Б підключив його до об’єкта В для підживлення. Об’єкт В виявився слабкішим за об’єкт А, тому об’єкт Б компенсував нестачу власними силами і опустився приблизно до їхнього рівня. Підсумок: об’єкт Б у повному лайні, тобто у формі ворони і без варіантів, а найсильніший із об’єктів А і В при особистому контакті буде віддавати життєву енергію іншому доти, доки не наступить баланс сил.

– Відчепися. – Чого Віта точно не хотіла б зараз робити, то це слухати страшилки. – Тін уже в нормі. І взагалі, я через нього не злюся. Він же мені життя врятував, якщо хтось забув! Думаєте, масштабні опіки краще, ніж тимчасова слабкість?

Ворона пробралася між спинками сидінь.

– Землянко, ти безнадійна, – видала, примудрившись зобразити дзьобом посмішку. – Тін – як ставок, де вміщуються сто кубометрів води, а є всього п’ятдесят. Ти – як калюжа з одним кубометром, наповнена на три чверті. В якомусь сенсі ти ціліша, розумієш? Сильніша, оскільки твій організм близький до межі. Однак баланс між Тіном і тобою не встановиться, поки партнер не досягне твого рівня. Не доходить? З’єднай повну калюжу і напівпорожній ставок каналом. Що станеться?

– Калюжа зникне, – прошепотіла Віта, притискаючись до бічних дверей.

– Нарешті розумна думка! Отже, Тін може витягнути з тебе всю енергію, але на його власному самопочутті це позначиться слабко. Що, пропала охота до самопожертви? Тоді продовжимо. Як щодо того, щоб потренуватися в спостережливості, логіці та здоровому глузді?

Віта запідозрила недобре в ту мить, коли позіхнула. Таке вже було раніше. Спочатку незрозуміла сонливість, а потім над головою чудове небо Шаєнни…

– Ти! Замурзана курка! – Вона зграбастала Шарашку і перекинула на переднє сидіння. – Ти знову це робиш! – Через позіхання останнє прозвучало невиразно. – Та тобі в суп пора!

Шум транспорту стих і перетворився на далекий шепіт, сонячне світло зблякло, ніс більше не відчував запахів бензину та вихлопних газів. Пальці, що стискали ремінь безпеки, розтиснулися, повіки стали важкими, думки не бажали формулюватися.

– Досить себе накручувати, землянко, – долинув писк як із мультика. – На відміну від партнера, я можу це контролювати. Сподіваюсь, урок пішов тобі на користь. Припини гратися. Ти ще потрібну адресу не назвала!

«Ух ти, навіть всезнаюча ворона може помилитись!» – майнула не зовсім розумна ідея.

Потім Віта з останніх сил відштовхнулась і прихилилася до плеча Тіна. Подумала, що нічим не ризикує – він при тямі і обов’язково відсунеться.

«Я не божевільна, не самогубця і не дурепа. Мені просто хочеться переконатися, що він реальний, а не навіяне Шарашкою марево», – і настала темрява.

Без Шаєнни.