Ксенія Демиденко - Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко

Судячи з того, що через пів години у мене почалася гикавка, Льоня якраз   дістався  офісу й розповів «гарячу» новину. Красномовна переписка також підтвердила – нас  шалено обговорюють. Рома прочитав парочку у вайбері, набрав:

—    Стримуємо, народ, емоції, не забуваємо, хто директор,- і  картинку кулака приліпив.  Вайбер більше не пищав. Видно, іншу групу для обговорень створили й перебралися туди, бо ж не повірю, що не обговорювали.

Увечері ми потягом виїхали до Львова.  Привід – туристичний форум-виставка, але насправді ми обоє знали, що їхали подалі від мого тата, Роминої мами, офісу турфірми з її співробітниками, щоб  просто побути разом. Усвідомлення того, що  дві ночі ми проведемо у номері для молодят, давало мені привід не сумніватися, що усе відбудеться саме там. І я до цього готувалася. Танька, як більш досвідчена дама в питаннях  охмуряння чоловіків, порадила загострити увагу на білизні. Потягла мене в бутік  сексуальної білизни. Мої й без того великі очі спочатку збільшилися в діаметрі, а потім, як кролі, розбіглися -  усе гарне й шалено подобається. А кредитка від Роми (подарунок на весілля) відкривала безмежні горизонти. Консультант Раїса  бігала навколо мене, консультувала, що  тут усе особисто для мене пошите й лише мене чекало - дочекалося. Чуйка у дівчини непогана на оптових покупців, язик, немов помело, переконувала на раз! В результаті  якісної обробки консультанта Раїси й моєї невизначеності я стала володаркою комплекту білосніжної мереживної,  чорної з білим люрексом по краю, червоної шовкової, блакитної ніжної білизни.  І Таньці в подарунок презентувала купальник на зав’язочках. Вона не просила, але так промовисто дивилася на нього, що й говорити не треба – зрозуміло без слів.

—    І який комплект  кращий?  - розклала вже вдома на ліжку усе придбане й питала Таньку. Вона теж не те, щоб здатна була визначитися зразу, але викрутилася:

—    Та хоч сіро-буро-малиновий з відтінком бурячкового. Все одно ти йому більше сподобаєшся без нічого. Ці гарні шмотки потрібні будуть усього-то на декілька хвилин, а далі… Одним словом, найцікавіше  відбувається у голому вигляді. Тож, вибирай методом научного тика. Очі закриваєш – і  тиць пучечкою сюди.

Взагалі-то я Рому дратувати почала ще в купе. Йому багато не треба – перед носом перевдяглася у топік та шорти, продемонструвавши  червоний комплект  білизни,- опинилася у нього  на колінах, зацілована до  дикого поколювання в інтимному місці. Гальма вимкнулися як у нього, так і у мене, але  холодним душиком остудив стукіт у купе й поява ще двох пасажирів- огрядної тітки й маленького нещасного дядька, як потім виявилося – її чоловіка. У нас нижні місця – у них верхні. Дядько з горем пополам заліз на верхню поличку, а от його дружина - дзуськи…  Поспостерігавши, як та тітка дерлася нагору,  що альпініст на круту неприступну скелю, Рома запропонував їй своє нижнє.  Тітка була безмежно вдячна, пригостила нас  смачними пиріжками й розповіла історію усього свого роду до п’ятого коліна. Чесно кажучи, покруче серіалу  буде. Я запам’ятала, потім записала - Таньці для її   чергового роману знадобиться. І вигадувати нічого  не доведеться, усе життя вигадало й прорепетирувало навіть.

У готель ми заселилися похапцем, бо потяг серйозно запізнився, покидали речі й прожогом на таксі  - все одно на початок форуму запізнилися. Рома скрізь зареєструвався, візитівок та проспектів кольорових нагріб, з потрібними людьми  поговорив, свою рекламу роздав. А я купила  бусіки… П’ять бусіків… Продавали там прикраси під шумок.

Ледве дочекалася закінчення форуму. Приперли у номер по два повних пакунки з різноманітною туристичною макулатурою.  Шикарний номер з величезним ліжком нагадав, з якого приводу ми тут. Я визначилася з білизною – блакитна!  Рома з’їв з моїх губ усю помаду й лише поглядом обіцяв рай на двох. Я навіть у ванну заперлася, щоб достойно підготуватися  до шлюбної  ночі, бо мені обіцяли зацілувати скрізь…

З’явився тато! Як маленьку, чесне слово, на очах у оторопілого персоналу готелю перетіг у інший номер і зачинив. Я чула, як стращав, що тому, хто мене відкриє й випустить, руки й ноги переламає. Здрастє, приїхали!  «Петров фемілі у готелі»….» Таке шоу влаштував.

—    Не вздумай чіпати Рому, це  мій чоловік! – дзвонила по мобілці й намагалася достукатися до розуму. Яке там!

Як дурепа сиділа у сарафанчику, під яким була блакитна білизна, дивилася дурнувате кіно невідомо про що й уявляла, як би все могло бути, якби не раптовий візит тата. Боялася, що поб’ються. На ранок прийшов тато й навіть намагався просити пробачення.

—    Чого не сказала про одруження? – прямо з порогу.

—    Я тобі вчора тридцять три рази  горланила про це, але ж ти хіба коли чув? Де Рома?

—    Похмеляється. Збирається їхати на форум. Щось там ще не зробив… Ви що, правда на форум приперлися? Треба поговорити. Нехай він собі їде, а ми з тобою по місту  погуляємо,- давно вже треба було, але не всі хотіли.

Спочатку був колючим і лише бурчав незадоволено, дорікаючи тим, що (як я могла?!) швидко виросла, обрала в чоловіки не того й, вишенька на тортику, - таємно розписалася! Ну то блін взагалі злочинно.  Далі загітував вибратися на Високий Замок, захекався, але видерся й видав цілий монолог, покруче Гамлетівського. Підсумком були такі слова:

—    Я до чого веду: мені на бзіки сучасної молоді грубо говорячи плювати. Інші нехай як хочуть: баби з бабами, мужики з мужиками, без розпису, наїздами, наскоками, пачками, гаремами, а моя донька заміж один раз і  на все життя! Або як я до смерті. Ти второпала?

—    Переконливо, тату!  Оскар за лаконізм і експресію!

—    Ти не дивись, що я бурчу. Ромку гноблю словесно. Ти тепер не маєш права його зрадити. Принаймні до кінця його життя разом. І вінчання обов’язкове! – то не дозволяв заміж, то  наполягає на вінчанні. Яка і де логіка?

—    А ти, наскільки пам’ятаю, не вінчався із Світланою Леонідівною… - дорікаю.