Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

самородки і, що найважливіше, яйця грифонів. Чудовиська завищали і кинулися рятувати свої яйця.

Персі з друзями побігли. Під їхніми ногами хлюпала і тріщала вкрита кригою багнюка. Персі мчав з усіх сил, але грифони наздоганяли, і тепер вони були розлючені не на жарт.

Велетень поки що не помітив сум’яття навколо. Він перевіряв свої п’ята на наявність бруду, його обличчя було сонним і мирним. На білих вусах блищали кришталики льоду, на шиї висіло намисто з усілякого мотлоху — сміттєві урни, автомобільні двері, лосячі роги, туристичне спорядження і навіть унітаз. Вочевидь, велетень стежив за чистотою довкілля.

Персі було вкрай незручно його турбувати, особливо таким чином — ховатися під велетневими сідницями, — але іншого вибору не було.

— Униз! — наказав він друзям. — Під ноги!

Вони пролізли під масивні блакитні ноги, якомога ближче до пов’язки на стегнах, і припали до землі. Персі старався дихати ротом, та. укриття все одно було не найприємнішим.

— Який план? — зашипів Френк. — Бути розчавленими синім м’яким місцем?

— Тихо, — промовив Персі. — Рухайтесь тільки за необхідності.

Ураганом розлючених дзьобів, кігтів і крил прибули грифони. Вони зароїлись навколо велетня, намагаючись залізти йому під ноги.

Велетень здивовано загримів і засіпався. Персі довелось відкотитись, щоб його не розплющила величезна волохата сідниця. Гіпербореєць роздратовано крякнув. Він ляснув грифонів, але ті обурено завищали і почали дзьобати його ноги та руки.

— У-у-у-у-у! — заревів велетень. — У-у-у-у-у!

Він глибоко вдихнув і випустив хвилю крижаного повітря. Навіть під захистом ніг велетня Персі відчув, як знизилася температура. Крики грифонів різко стихнули й змінилися на глухі звуки падіння важких предметів у багно.

— Ходімо, — сказав Персі друзям. — Обережно.

Вони виповзли з-під велетня. Дерева навколо болота блищали від інію. Величезна ділянка трясовини вкрилась свіжим снігом. Скрижанілі грифони стирчали з-під землі, наче пернаті бурульки — крила розгорнуті, дзьоби відкриті, очі випуклі від здивування.

Персі з друзями поквапились геть, намагаючись залишатися поза межами зору велетня, та здоровань був занадто зайнятий, щоб їх помічати. Він обмірковував, як причепити заморожених грифонів до свого намиста.

— Персі... — Хейзел витерла кригу й бруд з обличчя. — Звідки ти знав, що він на таке здатен?

— Я одного разу ледве не потрапив під таке дихання, — відповів він. — Нам треба рухатись. Грифони не залишатимуться замороженими вічно.

XL Персі

Вони вже близько години йшли по бездоріжжю, тримаючись залізничних шляхів, але намагаючись залишатися під укриттям дерев. Одного разу вони почули гелікоптер, що полетів у напрямку аварії. Двічі — вереск грифонів, але той був занадто далеко.

Коли сонце нарешті сіло, за розрахунками Персі, була вже північ. У лісі похолоднішало. Зірки так рясно висипали на небо, що Персі кортіло зупинитись і витріщатись на них. А потім загорілось північне сяйво. Воно нагадало Персі газову плиту вдома, коли мама зменшувала вогонь до мінімуму — хвилі примарного синього полум’я, що хиляться то в один бік, то в інший.

— Це приголомшливо, — промовив Френк.

— Ведмеді, — вказала Хейзел.

Справді, за кількасот ярдів від них пара бурих ведмедів просувалася на своїх чотирьох крізь луку, поблискуючи хутром у зоряному сяйві.

— Вони нас не чіпатимуть, — пообіцяла Хейзел. — Просто тримайтесь на відстані.

Персі й Френк не стали сперечатись.

Поки вони плентались уперед, Персі розмірковував про всі божевільні місця, які бачив. Жодне з них не захоплювало так, як Аляска. Він розумів, чому боги не мають влади над цими землями. Усе в цьому місці було диким і неприборканим. Тут не було ані правил, ані пророцтв, ані долі — тільки сувора дика місцевість і декілька видів тварин та чудовиськ. Смертні й напівбоги прибували сюди на свій страх і ризик.

Чи не цього прагне Гея — щоб весь світ був таким? Може, це не так уже й погано?

Персі відігнав ці думки. Гея — не добра богиня. Він знав про її наміри. Вона не схожа на матінку-землю з дитячих казок. Вона мстива та жорстока, і якщо зуміє повністю пробудитися, то знищить людську цивілізацію.

Минуло ще декілька годин, коли вони натрапили на крихітне селище, що розкинулося між залізничною колією і автомобільною дорогою. На дорожньому знаку було написано: «Лосиний перевал». Поряд зі знаком стояв справжній лось. На якусь мить Персі подумав, що це якась рекламна статуя, але раптом тварина поскакала в ліс.

Вони пройшли повз пару будинків, поштове відділення і кілька трейлерів. Усе було зачинене. У вікнах панувала темрява. На протилежному краю селища стояла крамничка зі столом для пікніків і заржавілою бензоколонкою біля входу.

На крамниці висіла табличка з написом «Ласкаво просимо до Лосиного перевалу».

— Це якось зовсім неправильно, — промовив Френк.

Вони перезирнулись одне з одним і звалились на лавочки навколо столу.

Ноги Персі були наче крижані брили — дуже болючі крижані брили. Хейзел поклала голову на руку і засопіла. Френк дістав останні бляшанки содової й кілька злакових батончиків, куплених ще в потязі, та поділився ними з Персі.

Вони мовчки їли і розглядали зірки, поки Френк не промовив:

— Ти справді так уважаєш?

— Ти про що? — Персі подивився на нього через стіл.

У зоряному сяйві Френкове обличчя здавалось гіпсовим, наче у старовинної римської статуї.

— Ну... що ти пишаєшся тим, що маєш такого родича, як я.

— Ну, дай поміркувати. — Персі постукав своїм батончиком по столу. — Ти самотужки позбувся трьох василісків, поки я потягував зелений чай з паростками пшениці. Ти затримав армію лестригонів, щоб наш літак зміг відлетіти у Ванкувер. Ти врятував мене, збивши того грифона. А ще ти пожертвував останнім зарядом чарівного списа, щоб допомогти беззахисним смертним. Друзяко, ти, щоб мені крізь землю провалитись, найприємніший з усіх мені знайомих дітей бога війни... можливо, єдиний приємний. Що на це скажеш?

Френк вдивився у полярне сяйво, яке досі готувало щось на слабкому вогні між зірок.

— Просто... я мав бути ватажком цього загону, центуріон і все таке. А почуваюсь так, наче вам весь шлях довелось нести мене на руках.

— Неправда.

— Я начебто