Бернард Шоу - Вибрані твори. Том III

Сер Ґовард. Мабуть, той шахрай аґент, що привласнив собі її маєток. Переказую, то був тяжкий випадок, — жорстока кривда. Але цьому не можна було зарадити.

Брасбаунд. Ви їй так і сказали. Коли ж вона не схотіла задовольнитися цією неправдивою відповіддю, ви вигнали її зі свого дому. Коли ж вона стала звинувачувати вас на вулицях і погрожувала вернути собі власними силами те, в чому їй відмовив закон, ви запровадили її до в’язниці, примусили її написати вам листа з перепрошенням і залишити Англію, щоб уникнути в’язниці та божевільні. Коли ж вона виїхала, вмерла, була забута, ви знайшли вихід собі, якого не могли знайти їй. Ви легко повернули собі тоді маєток, злодію й негіднику ви такий! Чи розповів він про це місіонерові, леді Сісілі, га?

Леді Сісілі (співчуваючи). Бідна жінка! (До сера Ґоварда). Невже ви не могли їй допомогти, Ґоварде?

Сер Ґовард. Ні. Ця людина не розуміє, що, бувши молодим адвокатом, я не міг досягти того, чого досяг, ставши генеральним прокурором, бо вона — невіглас. Але ж ви це розумієте. Ще можна почасти виправдати його матір — вона була неосвічена бразилійка, зовсім не знала англійського суспільства, кривда спричинилася до її божевілля...

Брасбаунд. Ваша оборона...

Сер Ґовард (рішуче перепиняючи його). Я не захищаюсь. Я закликаю вас скоритися законові.

Брасбаунд. Я так і маю вчинити. Закон Атлаських гір у руках шейха Сіді-ель Ассіфа. Він прибуде сюди за годину. Він суддя, так само, як і ви. Ви з ним можете розмовляти про закони. Він посилатиметься і на закон, і на пророків.

Сер Ґовард. Чи знає він, яка могутня Англія?

Брасбаунд. Він знає, що Магді вбив мого начальника Гордона, і що цей Магді вмер на своєму ліжку й опинився в раю.

Сер Ґовард. Тоді він також знає, що помста Англії настигне Магді.

Брасбаунд. Так, залізницею від Рогу до Каїра. Що ви за один, що ціла нація повинна через вас оголосити війну? Що писатимуть ваші газети, якщо ви зникнете? Необережний, нерозсудливий турист! Що скажуть ваші вчені друзі-адвокати? Що вже час вам поступитися молодшим і кращим людям. Це ви — національний герой! От краще знайдіть золоті поклади в Атлаських горах! Тоді всі уряди Європи кинуться вам допомагати. А доти бережіться! Бо вам доводилось лише бачити відчай на блідих обличчях тих нещасних, що їх ви доручали милосердю вашого бога; тепер же вам доведеться почути лицемірну та масну промову судді, що виголосить вам вирок.

Сер Ґовард (доткнутий до серця, розгубившись за зневагу до його професії, вперше скидає з себе машкару поваги, підводиться і стиснувши кулаки, іде до Брасбаунда; леді Сісілі скидає оком, щоб пересвідчитись, що їх розділяє стіл). Я не маю вам нічого більше сказати, сер. Я не боюсь ні вас, ні тих розбійників, з якими ви, може, змовились. Що ж до вашого майна, можете забрати його, як скоро схаменетесь і вимагатимете його, як спадкоємець вашого батька. Але зробіть злочин — і ви будете поза законом: не тільки втратите свою спадщину, ба й доступ до цивілізованого світу назавжди вам буде заказаний!

Брасбаунд. Помста за матір мені дорожче за десять маєтностей.

Леді Сісілі (спокійно). До того ж, Ґоварде, маєток, замість давати прибуток, дає тепер сто п’ятдесят фунтів збитків на рік, отож ледве чи буде йому з нього користь яка.

Брасбаунд вражений цим викриттям.

Сер Ґовард (розгубившись). Справді, Сісілі, я вважаю, що ви могли вибрати слушніший момент, щоб згадати про це.

Брасбаунд (огидливо). Ага! Шахрай! Адвокат! Навіть викуп за своє життя ви намагаєтесь платити фальшивою монетою! (Гукає) Гей! Джонсоне, Редбруку! Хто-не-будь! (До сера Ґоварда). Ви хотіли спокою? Ви його матимете: я не хочу далі терпіти товариство такої людини.

Сер Ґовард (розгніваний, з очайдушною сміливістю). Ви мене ображаєте, сер. Ви негідник! Негідник!

Джонсон, Редбрук і ще кілька осіб входять через арку.

Брасбаунд. Виведіть цього чоловіка.

Джонсон. Куди його помістити?

Брасбаунд. Куди хочете, аби ви могли його знайти, коли треба.

Сер Ґовард. Ви ще попадетесь, друже мій!

Редбрук (добродушно, з певним тактом). Ну, ну, сер Ґоварде. Яка рація протестувати? Ходімо, ми вас улаштуємо дуже вигідно.

Сер Ґовард виходить через арку між Джонсоном та Редбруком і щось гнівно белькоче. Інші, крім Брасбаунда та леді Сісілі, йдуть за ними.

Брасбаунд ходить по кімнаті, усе так само гнівний. Через це він несвідомо вступає в нерівну боротьбу з леді Сісілі, яка спокійно шиє. Незабаром стає очевидно, що байдужа жінка може довше шити, аніж розлючений чоловік гніватися. Потім затуманена гнівом свідомість Брасбаунда прояснюється, і він постерігає, що леді Сісілі непомітно під час розмови закінчила черезплічник для Марцо і тепер лагодить куртку.

Він зупиняється; дивиться на свою фуфайку і, нарешті, розуміє, в чому річ.

Брасбаунд. Що ви робите, добродійко?

Леді Сісілі. Лагоджу вашу куртку, капітане Брасбаунд.

Брасбаунд. Не можу пригадати, щоб я просив вас про це.

Леді Сісілі. Ні, я думаю, ви навіть не знали, що вона продерта. Деякі чоловіки з природи неохайні. Адже ви не можете прийняти Сіді-ель... як там його?.. з подертим рукавом.

Брасбаунд (розгублено). Я, справді, не знаю, як це він подерся.

Леді Сісілі. Не обурюйтеся так, розмовляючи з людьми. Це псує одежу більше, ніж щось інше, містере Геллем.

Брасбаунд (спалахнувши). Я вас прошу не звати мене містером Геллем. Я ненаваджу це ім’я.

Леді Сісілі. Ваше улюблене ім’я — Чорний Пакіто?

Брасбаунд (гордовито). Мене звичайно так в очі не звуть!

Леді Сісілі (перевертаючи куртку). Вибачте мені (бере нитку і засиляє її в голку, звівши на нього очі з безтурботним та задумливим виглядом). Знаєте, ви дивно скидаєтесь на вашого дядька.

Брасбаунд. Прокляття!

Леді Сісілі. Що ви сказали?

Брасбаунд. Якби я думав, що в моїх жилах є хоч крапля його чорної крови, я б собі розрізав ножем вени. Я не маю родичів. Я мав матір — це все.

Леді Сісілі (лишаючись при своїй думці). Можливо, колір обличчя ви успадкували від матері. Але хіба ви не постерегли, яка в сера Ґоварда запальна, вперта, владна вдача? І що ще важливіше, він певен того, що людьми треба керувати силою, як ви: керуєте своїми людьми. А його віра в нагороду й у кару, хіба це не те саме, що ваше бажання помститися за свою матір? Хіба ви не пізнали себе в нім?

Брасбаунд (вражений). Себе — в нім?

Леді Сісілі (повертаючись до