Агата Задорожна - Мистецтво брехні, Агата Задорожна

Я почула задоволене зітхання від Пандори, а тоді вона змусила його видихнути і вдихнути ще раз – а потім він задихав сам. Але не прокинувся. 

Потік чарів з долонь шукачки повільно припинився, і вона виснажено відкинулася назад, стираючи з лоба краплини поту. Я й не уявляла, чого їй вартувало витягнути Артея практично з того світу. 

Я присіла поряд, обережно торкаючись Артеєвої долоні. Вона все ще була холодна, все ще зі спаленою подекуди шкірою. Але коли я не рухалася і навіть не дихала, я чула потік крові у його тілі – слабкий, зовсім тихий, але він там був. 

– Дякую, – дуже тихо сказала я, повертаючи голову до шукачки. – Дякую тобі. 

Вона ледве повернула лице, все ще важко дихаючи. 

– Я ж це не для тебе робила, – зауважила вона, теж скошуючи очі на Артея, і я кивнула. 

В горлі зібралося мокротиння, яке загрожувало перетворитися на потік сліз, і перед тим, як це сталося, я ще раз видихнула: 

– А я все одно дякую.