Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Зраджений коханням, Шенна Кахрет 📚 - Українською

Шенна Кахрет - Зраджений коханням, Шенна Кахрет

43
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Зраджений коханням" автора Шенна Кахрет. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91 92 ... 155
Перейти на сторінку:

Моє серце пропустило удар, коли я згадала Хелен. Може, переслати їй виграшні гроші?

—Але я б таки хотів поїхати.

—Втікати від проблем – не варіант.

Харісон глянув на мене, і ми посміхнулися один одному.

Росс був милим хлопцем, але я не могла закохатися в нього. Серце не тремтіло, не їкало, а живіт не стягував тугий вузол. З ним було приємно проводити час, але змусити себе полюбити його чи просто вбити це в голову – я не могла. Це було вище за моїх сили.

—Ти ще не замерзла? - запитав хлопець.

—Трохи.

—Я міг би викликати таксі, і тоді ми б не перетворилися на бурульки.

—Я б ще прогулялася, - зізналася я.

—Де, наприклад?

Мій погляд почав блукати з однієї темної сторони до іншої. Як на зло, поряд не було жодної будівлі. Ми зайшли на стежку, яка була поруч із трасою.

—Є одне місце, - посміхаючись, сказала я. —Боїшся диких тварин?

—Ти це питаєш у мене, людини, яка любить собачі бої?

Харісон м'яко засміявся, а моя спина вкрилася мурашками.

—І справді, - пробубнила я.

Згорнувши зі стежки в глиб лісу, я поспішила у бік будівлі, яка замінила мені будинок на два роки. Там я мав і щастя, і смуток.

Я ніскільки хотіла побачити знайомі обличчя, як зробити те, до чого готувалася довгий час. Та й Ітана з його компанією я не побачу. У них почалися канікули, і нас завжди в цей час відвозили в інше місто на день чи два для огляду пам'яток, тож притулок залишався без нагляду.

Опинившись біля середньої висоти будівлі, від якої місячне проміння відвернулося, майже повністю зануривши його в темряву, я потягла Росса всередину.

—Що ми тут робимо?

—Ти ж хотів дізнатися мене ближче, - відповіла я, придивляючись до квіткового горщика. —Тут я прожила два роки.

У темряві я ледве могла побачити в очах хлопця цілковиту огиду до притулку. Щось усередині мене вкрилося холодом.

Знайшовши горщик, я підняла його і дістала ключ, який невдовзі допоміг відчинити парадні двері. У ніс ударив страшний холод, вогкість і легкий сморід.

—На другому поверсі у мене кімната. На першому їдальня, вбиральня, кабінет директора та пара кімнат для вихователів та інших діт...

—Як ти могла жити тут? - запитав Харісон намагаючись зберегти *бесстрастный* голос. —Адже це… - Росс *запнулся*. —Це твій світ. На жаль, тут немає нормального харчування та ванної.

—Як бачиш, я змогла зберегтися.

Я змогла стати тією, ким зараз є. Це місце допомогло мені відточити характер та переглянути цінності життя.

Я не стала сперечатися з хлопцем. Він дійсно мав рацію щодо тутешньої гігієни та проживання. Більшість дітей хворіло і їх можна було врятувати, якби їх вчасно відправляли до лікарні, але це робилося тільки тоді, коли збиралася певна частина дітей, сім-десять чоловік.

Попросивши Росса озирнутися, я непомітно вийшла на заднє подвір'я. Підібравши поруч лежачий камінь, я припала колінами до землі і почала рити яму, де й був скарб, до якого я так довго не торкалася... і навряд чи торкнулася, якби не була готова.

Гладка поверхня каменюка пройшлася тупим шкрябом по дерев'яній поверхні.

Відкинувши камінь убік, я відмела долонею землю і дістала коробку.

Посміхнувшись спогадам, що відвідали мене, я відкрила дерев'яну скриньку і побачила фотографії тварин. Хелен завжди діставала звідкись милі картинки із собаками та кошенятами. У коробці також були порожні банки з-під енергетиків та фантики від цукерок. Я хмикнула, прибираючи сміття вбік і сльози, що ледь навернулися.

Два роки тому, коли я тільки-но познайомилася з Харді, ми вирішили поховати все наше минуле на задньому дворі притулку, навпроти мого вікна.

Підсвітивши ліхтариком телефона вміст коробки, я помітила блискучу річ. Посмішка зникла, а тремтяча рука потяглася до аксесуару. Залишивши ящик у ямі, я сіла на землю, розглядаючи ліхтариком трохи потемніле кільце.

З останніх моїх спогадів воно лише змінилося кольором та розміром. Зараз прикраса, як вилита, сиділа на моєму пальці.  Подарунок від Лестерна. Занадто дорогий та безцінний.

Серце колотило. На очі звернулися сльози.

Через стільки часу воно знову було на мені.

Я відчула, що якась частинка повернулася до мене.

***

Губи хлопця були теплими. Вони рухалися повільно, як і мої у відповідь. Ми нікуди не поспішали і насолоджувалися цим моментом, поки дихання не збилося.

Росс потягнувся за ще однією спробою поцілувати мене, але я м'яко відсторонила хлопця від себе, додаючи з усмішкою на обличчі:

—Мені вже час у кімнату... спати.

Руки Росса ніжно погладили мене по плечах, а потім взяли за долоні. В його очах миготіли іскри пристрасті, які хлопець миттю загасив.

—Солодких снів, - побажав мені Харісон і поцілував у кінчик носа, перш ніж зникнути за поворотом.

Опинившись у кімнаті, посмішка на моєму обличчі поволі зникла, а рука потяглася до губ. Кров досі йшла.

Втомлено подавшись до ліжка, я подивилася на стіл. Там лежав лист.

Закотивши очі, я розплющила його і пробігся очима по тексту:

«Він чекає тебе на горищі».

1 ... 90 91 92 ... 155
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зраджений коханням, Шенна Кахрет », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "