Ліра Куміра - Приборкати дракона, Ліра Куміра

Розділ 38. Гості на Пантеоні

Алісандра

З кожною хвилиною, яка наближала нас до години Х, я все більше нервувала, не знаходячи собі місця. Усередині мене щось кричало про те, що наближається дещо дійсно страшне, і я ніяк не могла пояснити собі свої переживання. Здавалося, немов цей бал вирішить все.

А, може, воно так і мало бути?

- Санні, ти готова? - У кімнату яскравим ураганом влетіла Астелія, роздивляючись моє вбрання. - Ух ти! Мадам Піорі просто перевершила саму себе! Шикарна сукня, втім, як і моя, - сестричка покружляла, даючи себе краще роздивитися.

- Маєш чудовий вигляд, - посміхнулася нашій молодшенькій, поправляючи прикрасу на своїй шиї.

- Припини переживати! Упевнена, Його Величність просто дуже зайнятий, але він обов'язково з'явиться, щойно ми будемо готові вирушати до Захмарного замку, - співрозмовниця по-своєму сприйняла мої хвилювання та спробувала підбадьорити. - Як ти думаєш, Джулс же не проти, що я буду його супутницею? Все ж таки він твій друг... - в останню мить я домовилася з Каменійським супроводжувати невгамовну Асті на бал, оскільки в неї не було пари.

- Тільки дурень відмовиться від такої компанії, - підтримала розчервонілу дівчину, здивовано піднявши одну брову.

Ось це новини! Та їй же подобається син Четвертого Лорда.

- Дівчата, ви вже готові? - Тим часом у кімнаті з'явилася наша матінка, а слідом за нею і знервована Ліара. - Ваш батько скоро має повернутися з Ради, і ми вирушимо до центрального порталу. Сьогодні буде занадто багато гостей, а мені не хотілося б запізнитися, - так, жодна сім'я не дозволить собі пропустити головну подію цього року.

Але, якби була моя воля, я б утекла світ за очі. Подалі від цих пихатих представників еліти всіх дистриктів, а найголовніше від жителів Пантеону. І від тієї, що подарувала мені життя...

- Сандро, що з тобою? - Я сіпнулася, итріщившись на приголомшених родичів.

Сестрички мимоволі відсахнулися від мене, і я невпевнено опустила очі, дивлячись на те, як по моєму вбранню заструменів справжнісінький вогонь. Ось тільки стихія не тільки не обпалювала мене, вона навіть сукні не торкнулася.

- Я... я не знаю, - якщо це якось було пов'язано з моїми новими вміннями, то кепсько, адже я ще не встигла розібратися з впливом на драконів, куди мені ще й сумнівні бонуси. - Не підходьте! - Відступила, помітивши, як мама ризикнула наблизитися.

- Донечко... - Кармелія Істрійська застигла за крок від мене, не наважуючись доторкнутися. - Асті, терміново клич батька! - Холодна розважливість швидко повернулася до Великої Леді, і вона вирішила відволікти чоловіка від зборів.

- Не варто, ми самі розберемося, - обернулася, дивлячись на Ріггада, що стояв у дверях. Видихнувши полегшено, я вказала чоловікові на причину занепокоєння, але він лише посміхнувся у відповідь і в лічені миті наблизився до мене, уклавши в міцні обійми.

Я навіть відскочити не встигла, приголомшено кліпаючи віями. Хотіла відштовхнути Драгонійського, але вчасно усвідомила, що мій вогонь зовсім не завдавав йому незручностей. Навпаки, правитель наче опинився в приємній йому обстановці, адже хто буде ледь не муркотіти, коли йому щось приносить дискомфорт?

- Ми тут не самі, - прошепотіла ледь чутно, але мій співрозмовник усе ж почув і знехотя відсторонився, показуючи мені, що Сила моя втихомирилася. - Дякую, - подивилася на чисті долоні з полегшенням.

- Добрий вечір, Ваша Величносте, - нарешті ожили мої родички, вітаючи імператора.

- Вітаю, чарівні леді. Ви вже готові вирушати на Пантеон? - Як ні в чому не бувало промовив Драгонійський, немов і не було цієї неоднозначної ситуації буквально хвилину тому. Прекрасне самовладання, мені б таке.

- Ольгаф ще не повернувся, чекаємо тільки на нього, - відповіла йому матінка, намагаючись не помічати того, наскільки близько до мене стояв імператор. Зате я буквально відчувала його подих у себе на потилиці.

Занадто близько, і занадто хвилююче.

- Ваш чоловік приєднається до нас вже в Захмарному замку, ми з ним говорили кілька хвилин тому. І якщо ви не проти, то вас супроводжуватиму я, - не думаю, що хтось наважився б перечити правителю.

- Тоді не бачу причин затримуватися. Наші карети вже підготовлені, - Кармелія Істрійська все ж помітно нервувала, хоч і намагалася не подавати виду.

- Гадаю, нам буде зручніше скористатися порталом, - усміхнувся Ріггард, торкаючись вже знайомого мені артефакту. - Прошу, - мій наречений подав руку спочатку матінці, пропонуючи тій першій увійти в магічну рамку, яка з'явилася перед нами.

Слідом за нею вперед зробили крок мої сестри, і тільки потім я відчула легкий дотик чоловічих губ до мого плеча, після чого почула тихий шепіт:
- Ти просто неперевершена, - поцілунок перемістився на шию, і я рвано видихнула, бажаючи продовжити ці солодкі тортури. - Не зараз, крихітко, на нас чекають, - мене клацнули по носі, і я шумно втягнула повітря, бажаючи повернути собі колишнє самовладання.

От же хитрий лис! Або, точніше, дракон...

Усі подальші мої обурення розчинилися в загальному зітханні захоплення, бо такої краси я не бачила ні на Драконячих островах, ні в інших частинах нашого величезного світу. Альтанка, в якій розташувався стаціонарний портал, здавалося, була виткана з тисячі зірок, а купол нагадував мені морську гладь, якою перетікали легкі хвилі, наповнені глибоким місячним світлом.

- Це щось неймовірне, - висловилася за всіх нас Астелія, і ми почули приємний сміх з боку виходу (чи то входу?):

- Тільки заради цього варто бути зустрічаючим, - чоловік посміхався відкрито і доброзичливо, а виглядав так, наче він щойно зійшов з картини. - Ваша Величносте, не представите мені цих прекрасних дам? - Під чарівність незнайомця потрапили всі, і навіть матінка сяяла і світилася щирою радістю.

- Ваша Святосте, дозвольте познайомити вас із Лірою Кармелією Істрійською та її дивовижними доньками Ліарою, Алісандрою та Астелією, - ми по черзі вклонилися напівбогові, боячись зайвий раз поглянути на Верховного.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍