Абдул Рашид Махмуді - Після кави, Абдул Рашид Махмуді

він був у від’їзді, оселялись залицяльники, які прагнули його дружини. Вони перебували там роками, нікуди не виїжджаючи. Вони їли з його щедроти, їли м’ясо його стада, їли з його посуду. Кожен намагався завоювати серце його вірної дружини. Коли ж Одіссей повернувся, відразу ж знищив непроханих гостей. А коли Паріс украв Єлену, дружину свого господаря, це призвело до війни, яка проливала кров десять років. А я віддана людина. Це брехня. Ти зраджував Сальві й намагався обдурити Санію, але не зміг. Але цього разу я вірний. Сальма хотіла затягти мене в свої тенета, і я прагнув її тіла, але, усе ж таки, надягнув пальто й у муках пішов геть. Вона була доступна, а надворі була негода. Але я подивися, побажав їй доброї ночі й пішов у муках. То що то був за знак? Він не був променевим чи різким, це була думка або шепіт, який лунав у повітрі, але цього було достатньо. Сальма була сексуальною, чудовою та привабливою. Вона була по-дитячому чуттєва, мила й потребувала ніжності, і моя душа й досі жадає її. Але я був би підлим пристосуванцем, якби скочив до неї в ліжко, щойно Нахед повернулася до неї спиною. І що в цьому було поганого? Можливо, вона побажає нам обом щастя, коли повернеться. Це була її проблема, але моя проблема в тому, що я її кохаю. Так, я кохаю Нахед. Коли вона скинула рушник у сауні, я був вражений спалахом блискавки, що пронизала хмари, навіть якщо цей вчинок був трохи непристойним. Але Нахед не являлася мені по-справжньому, доки не знайшла мене покинутим на узбіччі дороги. «Ідіть за нами», — сказала вона. У цьому запрошенні, здавалося, не було ніяких прихованих мотивів. Чи була вона справді вільною від будь-яких намірів, від бажання привернути до себе увагу? Що могла наговорити Сальма? Він помітив, що Сальма ревнує до своєї сестри. Кому з них слід вірити? Ні одній, ні другій... Я вірю собі. У сутінках саме Нахед побачила чоловіка, який тримав у руці папірець з адресою, намагаючись знайти будинок, і вона сказала: «Ідіть за нами». Довідавшись, з якої він країни, Нахед, захоплена цією країною, запросила його приєднатись до них повечеряти. «Приєднуйтесь до нас», — сказала вона. Малоймовірно, що були ще якісь приховані мотиви. Але припущення мені достатньо. Бо те, що зробила Нахед, якими б не були її наміри та мотиви, звільнило чужинця від відчаю. Що б не сказала Сальма, Нахед мені однаково подобається. Я не знаю, що на серці цієї дівчини, але її турботи було достатньо. Вона просила не видавати, що ми зустрічалися раніше? Чому вона це зробила? Я не знаю причину, але цього було достатньо, щоб між нами уклалась чудова таємнича змова. Тому я кохаю її! З тієї ночі я уявляв її, у всіх куточках міста. Її образ зі мною день і ніч. Але це приємно і радісно.

На прощання, вона кинула: «До зустрічі». Це фраза, яку люди зазвичай вимовляють із ввічливості. Між нами не було обіцянок, вони були б ні до чого. Вона сказала це й зникла. Як можна стверджувати, що не було домовленостей? Які зобов’язання між гостем і господарем? Домовленості з’являються, коли гість приймає запрошення. Інакше навіщо Одіссей зарізав своїх обтяжливих гостей? І чому спалахнула й лютувала запекла Троянська війна? Але яка користь у дотриманні обіцянок, якщо я впевнений, що нічого не отримаю від неї? Нахед невловна, і я не маю чим її спокусити. Я повернуся в Єгипет без неї чи її сестри. Пророцтво віщувало, що я вийду з води без улову, так і станеться. Обіцянка, яку я давав, — справдиться, вона повернеться й знайде мене таким, яким покинула — своїм гостем. Інакше б не залишилося відчуття прихильності, яке з’явилося в ту ніч, ніч відчаю. Зізнайся, що вона зменшила твоє спотикання й підняла тебе з прірви, у яку ти скотився. Зізнайся, що коли тебе відкинуло на узбіччя, ти був на межі відчаю й утратив віру в життя. Була лише темрява й смерть. Потім вона прийшла й сказала: «Ідіть за нами». Це була радість. І це був твій знак. Ти випадково відновився і переїхав до міста, випадково отримав освіту і полюбив читати, випадково вирвався з кайданів Санії й зустрів Нахед. І це був щасливий шанс, тож цінуй цей момент і бережи його, тримай «бога за бороду», прислухайся до нього й не прагни нічого іншого. Ти забув свою обіцянку, коли на шиї затягли зашморг і мотузка дивом розплуталася, ти б ніколи більше не пустив смуток у своє життя? Зараз ти звільнився від зашморгу... Тож радій! Ти бачиш сонце й маєш чим дихати, є країни і є свобода! А ти покинув Сальму, і твоє серце досі в агонії.

Коли я майже підійшов від гроту Заклинателя до своєї квартири, сніжинки нагадали мені феєрверк у карнавальну ніч. Нахед повернеться до Різдва. Це буде через п’ять тижнів, і я чекатиму на неї, що б не трапилося, і вона знайде мене таким же, яким я був до її від’їзду. Я був чоловіком, якого вона приймала. І я повернуся в Єгипет з майже порожніми руками, але мені достатньо й того що вона дала. Чи будеш сумувати за нею в Єгипті? Так, я вже сумую за нею. Чи вилікуєшся від душевного болю? Чи не охопить жаль, що пожертвував Сальмою? І як можна припустити, що так легко вилікуватись? Можливо Сальма та жінка, яку я шукав. Вона сказала, що самотня. Але це нічого не змінює. Я отримав Нахед, і це великий дар. Я не з порожніми руками повернуся в Єгипет. Чому я забув про музику? Частина її закарбувалася в моїх пальцях. Потім була мелодія, над якою потрібно було працювати, щоб вона зазвучала. Мелодія була моєю нагородою. Мені здалося, що я видихся, але тепер наприкінці подорожі маю задуми написати два романи.

Героєм першого роману я зроблю Салема, якому Маріка нав’язала дивну дитину, що зіпсувала йому життя. Якби не цей малий, Салем насолоджувався б коханням дружини до кінця днів своїх. Катастрофа цього чоловіка жахає мене. Але я розумію Маріку, якій потрібна була дитина, і Салем був несправедливим, не поважаючи її бажання материнства. Як знайти золоту середину між цими людьми, з їхніми мріями і бажаннями? Цей роман буде легким.

Другий роман виверне нагору все, що приховане всередині. Це роман про Санію і кривдне ставлення до неї Мідхата. Бідолашна Санія, її