Наомі Новік - Відірвана від коренів

ще кілька рядків. Не в останню чергу про вас. — Я прикусила губу. — То що ви хочете попросити у вашого короля?

Мої губи затремтіли від того, що я насправді хотіла попросити. Відпустити Касю! Я хотіла крикнути. Але я не могла. Я знала, що не могла. Це було би егоїзмом: Я хотіла щось для себе, для мого власного серця, а не для Пільни. Я не могла просити про це у короля, який навіть своїй власній королеві не дозволив уникнути суду.

Я опустила очі від його лиця на кінчики чобіт з золотим тисненням, які виступали з-під хутряного обрамлення його мантії.

— Солдатів, щоб боротися з Вудом, — прошепотіла я. — Стільки, скільки можна найняти, Ваша Величність.

— Ми не можемо так легко це владнати, — сказав він. Але підняв руку, коли я перевела подих. — Тим не менше, ми подивимось, що можна зробити. Лорд Спитко розбереться в цьому питанні. Можливо, компанію можна буде надіслати. — Чоловік, який стояв біля престолу, схилив голову у знак підтвердження, і кивнув мені.

Я обійшла лакея, який пильно подивився на мене, коли я проходила повз нього, і пройшла крізь двері позаду помосту. Це дозволило мені опинитись у маленькій кімнатці, де королівський секретар, серйозна літня людина з виразом сильного несхвалення на обличчі, натягнуто запитав, як пишеться моє ім'я. Я думаю, що він чув, яку сцену я влаштувала зовні.

Він записав моє ім'я внизу, у величезний фоліант у шкіряній палітурці. Я уважно стежила, щоб переконатися, що він записав його правильно, і проігнорувала його несхвалення, рада і вдячна за піклування: король, схоже, був не зовсім нерозумним. Звичайно, він пробачить Касю в суді. Цікаво, можливо, ми могли б навіть поїхати з солдатами, і приєднатися до Серкана в Заточеку, щоб разом почати боротьбу проти Вуду.

— Коли почнеться суд? — Запитала я у секретаря, коли він закінчив вписувати моє ім'я.

Він тільки кинув на мене недовірливий погляд.

— Я, звичайно, не можу сказати, — сказав він, а потім показав мені поглядом на двері, що вели з кімнати, з прозорим натяком.

— Але він повинен початися найближчим часом? — Я намагалася продертися далі.

Але він уже дивився вниз на папери. На цей раз він підняв голову ще більш повільно, ніби не міг повірити, що я все ще була тут.

— Засідання починається, — сказав він, з жахливо переконливою точністю, — всякий раз, коли король видає декрет.

Розділ 19

Через три дні суд ще не почався, а я вже ненавиділа усіх навколо.

Серкан сказав мені, що я буду мати тут деяку владу, і я вважала, що потрібно домагатися, щоби суд відбувся швидше. І уявляла, що була його магія в тому, що моє ім'я записано в книзі короля. Після розмови з секретарем я повернулася в мою крихітну кімнатку, збита з пантелику і не знаючи що робити далі, і, просидівши на ліжку півгодини, отримала п'ять стуків від покоївок з принесеними запрошеннями на обіди і вечірки (про перше я подумала, що воно було помилкою). Але навіть після того як я зрозуміла що всі запрошення не могли збитися зі шляху, я поняття не мала, що з ними робити і чому їх приносять.

— Я бачу, ви стаєте популярною, — сказав Соля, виходячи з тіні біля моїх дверей, перш ніж я встигла їх закрити після чергової покоївки.

— Це те, що ми повинні робити? — обережно запитала я, почавши шукати відповідь на купу запрошень, можливо, це входило в обов'язки чарівників короля. — Можливо ці люди потребують якоїсь захисної магії?

— О, може дійти і до цього, в кінці кінців, — сказав він. — Але на даний момент всі вони хочуть мати привілей бути знайомими з наймолодшою королівською відьмою, якій коли-небудь давали ім'я. Гуляють вже десятки чуток про ваше призначення. — Він взяв картки запрошень у руки, перемішав їх, витягнув одну і простягнув мені. — Графиня Богуслава на сьогоднішній день є найбільш корисною: граф радник короля, і він обов'язково захоче проконсультуватися на рахунок королеви. Я відведу вас до них увечері.

— Ні, не відведете! — Заперечила я. — Ви маєте на увазі, що вони просто хочуть, щоб я прийшла їх відвідати? Але вони навіть не знають мене.

— Вони знають достатньо, — сказав він, як до пацієнтки. — Вони знають, що ви чаклунка. Моя дорогенька, я дійсно думаю, що вам краще прийняти мій супровід для вашої першої появи у світі. На суді вам буде важко орієнтуватися, якщо ви не знайомі з двірцевими способами вирішувати справи. Ви ж знаєте, що ми хочемо одного і того ж — щоб королева і Кася були виправдані.

— Ви не дасте навіть скоринку хліба, щоб врятувати Касю, — сказала я, — і мені не подобається, як ви посуваєтеся, щоб отримати речі, які ви хочете.

Він не дозволив мені прогнати його геть. Тільки чемно вклонився і зник в тіні в кутку кімнати.

— Я сподіваюся, що ви будете краще думати про мене. — Його голос плив віддалено з темряви, навіть коли він зник. — Майте на увазі, що я готовий бути вашим другом, якщо ви опинитеся в біді. — Я кинула картку від графині Богуслави йому вслід. Вона безладно покрутилася у повітрі і впала на підлогу у вже порожньому кутку.

Я не довіряла йому у всьому, хоча не могла не турбуватися, що він сказав мені частину правди. Я почала розуміти, як мало я знала про життя двору. Що, коли я послухаю Соля, і покажуся на вечірці у