Василь Павлович Бережний - До Золотої Зорi, Василь Павлович Бережний

i почався ритуальний танок. Нiхто навiть не почув, як просвистiла стрiла, вдаривши Маговi в груди. Опам'ятались тiльки тодi, коли старий скорчився i впав посеред кола, та вже було пiзно: стрiли дзижчали, пронизуючи мисливцiв...

- Тiла злочинцiв ми вiддамо вовкам! - гукнув поблiдлий Дан. - А "прихiдцiв з неба" поховаємо тут, пiд оцим камiнням. Вони хотiли наблизити нас до Золотої Зорi!

Остання сторiнка металевих аркушiв прочитана. Академiк Сокальський вирiвняв стосик паперу i, зiтхнувши, вiдкинувся на спинку крiсла. Рукопис викликав багато думок... Отже, в Антарктидi росли пальми. А тепер навiть Обсерваторна гора похована пiд кригою, i не десь далеко, а тут, поблизу. Може, й кам'яна будiвля, в якiй виростав Бад, лишилася цiлою?

Академiка охопило радiсне передчуття нових археологiчних вiдкриттiв, аж очi йому засяяли - одне зеленкувато, а друге - блакитно.