Сергій Ухачевський - Карпатський капкан

социалистического Отечества, укреплении обороноспособности Союза ССР вы представлены к высшей награде Союза Советских Социалистических Республик — ордену Ленина!

Крижень і не подумав вставати, тільки гаркнув у трубку:

— Служу Советскому Союзу!

— Поздравляю! Сам Хозяин дал команду. Так что с тебя ресторан. Жду в ближайшее время в Москве… Ладно, некогда мне с тобой лясы точить. Надеюсь, ты все понял как следует. Бывай, полковник!

— До свидания, товарищ генерал-полковник!

Крижень кинув слухавку й замислився.

Трохимович, що терся біля одвірка, плеснув руками по колінах:

— Нявжо медаль далі?! Дик гету справу треба як след спаласнуць!

Крижень пхинькнув:

— Медаль… Орден Леніна! — знехотя посміхнувся. — Поскупився Хазяїн, міг би й Героя Радянського Союзу дати. Чим я не герой, га, старий?

Трохимович радісно сів на краєчок стільця й підбив Крижня під лікоть:

— Скажу табє так: саправдни герой! Так што, можа, гету справу таго… кхє-кхє… — почухав горлянку.

Крижень, дражнячи Трохимовича надією, вдав, що задумався:

— Можна і «таго, кхе»… Тільки не зараз. Мені потрібно подумати. Якщо відверто, то тривожно щось мені. Снилася мені оце красуня Моді… Після снів за її участі завжди трапляються неприємності.

Полковник позіхнув, почухав волохаті груди. На них — залізний католицький хрест та великі шрами від ран.

Трохимович розчаровано посміхнувся:

— Скажу табє так: то яна цябє так любіць, што з таго свєту папярєджває аб нєприємнасцях. Я такоє вєру. Била в нас в вьоскє адна баба, то да яє мужа пастаянна приходзіла в сне патапєльніца, і пасля гетага…

— Так, не починай свої побрехеньки. Краще ось що: збери нашу агентуру і дай завдання дізнатися про радіопередавач, який минулої ночі вийшов в ефір. Попередь: не здобудуть інформації — поїдуть крутити хвости північним оленям.

— На фінскай ми єлі мясо павночних алєняв, — зауважив Трохимович. — Скажу табє так: свініна значна смачнєй!

— Саме з цього гастрономічного факту й почни з ними розмову.

* * *

Лондон, 1946 рік, 3 вересня, штаб-квартира

служби контррозвідки МІ-5,

11:15 за Грінвічем.

У кабінеті генерального директора МІ-5 сера Персі Джозефа Сіллітоу зібралися офіцери з розвідувального управління. У кутку, наче манекен, застигла стенографістка, чекаючи початку наради. В офіцерів пісні вирази обличчь, та й сидять вони — наче кілки ковтнули. Давалося взнаки минуле МІ-5 — відділ створювався на базі Британського Адміралтейства, тому військові тут вирізнялись особливою виправкою.

Персі Сіллітоу змінив на посту професійного розвідника Девіда Петрі не так давно. Упродовж попередніх двадцяти років він був головним констеблем Глазго, де прославився відомим розгромом банди «гострих кепі». Ще в тридцяті роки Сіллітоу першим увів у поліції систему зв’язку по «бездротовому радіо», обов’язковий вихід на пенсію після тридцяти років служби і введення сучасної форми поліцейських із біло-чорними кубиками на околиші кашкета. Бадьорий чоловік, під шістдесят років, з витягнутим лицем та шотландською рудою шевелюрою був для працівників своїм хлопцем, добряком, але надто вимогливим. Багато людей у SIS його не сприймали, вважаючи вискочкою, непрофесійним розвідником. Він абсолютно адекватно сприймав це, хоча іноді й ображався. Ось і зараз Стюарт Мензіс, керівник SIS, запізнювався на зустріч, наче демонструючи свою зверхність професійного розвідника над вискочкою з поліції.

— Це так неввічливо з його боку, — пробубонів Сіллітоу під носа й звернувся до своїх підлеглих: — Учора Арій вдруге вийшов на зв’язок… — одразу зацокотіла стенографістка. Це помітно дратувало нового хазяїна кабінету й збивало його з думки. — Так ось… Він пропонує налагодити пряму комунікацію з українськими інсургентами. Згідний виходити на контакт тільки зі знайомою йому особою. Хтось знає щось більше про цю історію з Арієм? Я не встиг ознайомитися з його справою.

Ледь підвів не так руку, як вказівний палець секонд-лейтенант Лернер. Сіллітоу кивнув, мовляв, доповідайте. Лернер звівся, виструнчився й доповів:

— Сер, секонд-лейтенант Лернер, сер! — назвався, кивнув до генерального директора й продовжив: — Полковник Юджин Франк на службі в нашій системі перебував з тисяча дев’ятсот двадцять другого року. Спеціаліст по Східній Європі та боротьбі з комуністичним режимом Росії. Добре орієнтувався в політичних процесах, які відбувалися в тридцяті роки в Росії. Завдяки його діяльності нам вдалося зірвати деякі поставки озброєння з Росії в Іспанію під час громадянської війни, перешкодити поставкам технологічного обладнання в Росію зі Сполучених Штатів і частково — сировини з Росії